(продовження, див. початок)

2. Для роз’яснення питання про те, що є частиною твору, яка може використовуватися самостійно (у тому числі й оригінальна назва твору), відповідно до припису статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» необхідні спеціальні знання спеціалістів у галузі літературознавства. Для з’ясування цієї обставини суд має призначити судову експертизу.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Н» (далі — ТОВ «ТРК «Н») до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «А» (далі — ТОВ «ТРК «А») про заборону дій, що порушують авторське право, та стягнення 9250000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав задоволено частково: ТОВ «ТРК «А» заборонено здійснення будь-яких дій, що порушують майнові авторські права ТОВ «ТРК «Н», у тому числі використовувати в будь-який спосіб оригінальну назву твору, найменування проекту «Радіоканал Ш», а також введення позначення «Ш» у господарський оборот; з відповідача на користь позивача стягнуто 5000000 грн. компенсації. Рішення судових інстанцій по суті спору мотивовано, з посиланням на статті 7, 9, 15, 32, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон), тим, що ТОВ «ТРК «Н» доведено вчинення ТОВ «ТРК «А» дій, які порушують майнові права позивача як суб’єкта авторського права на твір «Проект «Радіоканал Ш» у трансляції радіопередач.

ТОВ «ТРК «А» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення судових інстанцій у цій справі по суті спору і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. З посиланням на неправильне застосування судовими інстанціями вимог статей 9, 15 та 52 Закону та статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) скаргу мотивовано тим, що:
— ТОВ «ТРК «Н» не отримано права забороняти використання твору іншим особам;
— ТОВ «ТРК «А» не використовує твір «Проект «Радіоканал Ш», а тому і не порушує майнових прав позивача;
— ТОВ «ТРК «А» не використовувало оригінальну назву твору, оскільки слово «ш» є лише частиною назви твору;
— судовими інстанціями прийнято рішення по суті спору, що стосується прав громадянина Є. та закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Л», яких не було залучено до участі у справі.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Причиною спору у справі стало питання про наявність порушення ТОВ «ТРК «А» майнових прав ТОВ «ТРК «Н» шляхом використання в радіопередачах і програмах мовлення відповідача оригінальної назви твору, суб’єктом авторського права на який є позивач.

Відповідно до пункту «а» статті 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 — 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

В абзаці п’ятому статті 1 Закону визначено, що «виключне право — майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.»

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з положеннями частини 3 цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції Закону України від 21.12.1993 № 3759-XII, припис якої був чинним на час виникнення спірних відносин), телерадіоорганізації належить авторське право на створені нею передачі (фільми) і програми, а також авторські права, одержані відповідно до укладених нею договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).

Згідно зі статтею 9 Закону частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

У рішеннях судових інстанцій зі справи встановлено, що змістом договору від 02.08.2002 між ЗАТ ТРК «Л» та ТОВ «ТРК «А» є передача саме твору під назвою «Радио Ш», а не знака для товарів і послуг. Однак судовими інстанціями не встановлено:
— хто є суб’єктом авторських прав на твір «Радио Ш»;
— як співвідносяться між собою твір «Проект «Радиоканал Ш» (эфирное наполнение, рубрики, подпрограммы) та твір «Радио Ш», тобто чи є ці твори за своїм змістом різними об’єктами авторського права або одним і тим же об’єктом авторського права.

Відповіді на ці питання необхідні для визначення обсягу прав і обов’язків сторін щодо предмету спору в даній справі.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому встановлення фактичних даних про суб’єкта авторських прав на твір під назвою «Радио Ш», а також про співвідношення цього твору з твором «Проект «Радиоканал Ш» (эфирное наполнение, рубрики, подпрограммы)» має бути здійснено за новим розглядом справи у суді першої інстанції.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за договором від 02.08.2002 ЗАТ ТРК «Лідер» передано відповідачеві право на використання твору під назвою «Радио Ш». Тому ЗАТ ТРК «Лідер» має бути залучене до участі у справі за новим розглядом, оскільки вирішення спору у цій справі стосується його права на зазначений твір.

Для роз’яснення питання про те, що є частиною твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, відповідно до припису статті 9 Закону необхідні спеціальні знання спеціалістів у галузі літературознавства. Отже, для з’ясування цієї обставини суд першої інстанції за новим розглядом справи має призначити судову експертизу відповідно до вимог статей 41, 42 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України касаційну скаргу ТОВ «ТРК «А» задовольнив частково: судові акти місцевого та апеляційного господарських судів з цієї справи скасував; справу передав на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

(продовження)