Запровадження ринкових відносин в Україні гостро висвітлює загальну для перехідних економік проблему – не ефективне використання наявних ресурсів, витратність виробництва на мікро- та макрорівні. Ціни ринкової рівноваги, що утворюються, поставили більшість підприємств перед фактом банкрутства.

У наших реаліях процеси ринкового пристосування можуть відбуватися переважно тільки через інноваційні технологічні зміни, бо капітал, який нагромадився у кризовій фазі надвиробництва, не знайде позитивної економічної мотивації в старій технологічній структурі. Для подолання кризи він мусить втілитися у науково-технічні інновації, у нові виробництва, створити нові галузі, які визначать характер структурної трансформації перехідної економіки.

Проте сьогодні ще не створено дієвого механізму забезпечення необхідних технологічних змін. Поки що такі управлінські зусилля не дають потрібних кінцевих результатів. Міністерства, обтяжені необхідністю підтримки “на плаву” традиційних виробництв, не мають достатніх коштів, та й економічної мотивації, для революційних інноваційних трансформацій своєї галузі. Принципово нові базові інноваційні технології, які потребують значних інвестицій, не мають на державному рівні ефективних механізмів їх програмування та подальшого управлінського супроводження при реалізації. Помилкові кредитна та податкова політики разом із провальною політикою щодо заробітної плати створюють підприємницьке середовище, в якому недержавні та приватні комерційні структури сьогодні не мають економічної мотивації займатися інноваційною діяльністю.

Фактичний стан справ на теренах технологічних змін і інноваційної активності залишається вкрай незадовільним. Так, в 1998 році частка підприємств, що впроваджували прогресивні технологічні процеси, освоювали на їх основі нову продукцію або виконували роботи, направлені на підвищення технічного рівня виробництва, складала лише 15,1% проти 17% в 1997 році.

Проведене обстеження інноваційної активності промислових підприємств показало, що значущість факторів гальмування інноваційної діяльності оцінюється самими підприємствами наступним чином: відсутність фінансування (89% обстежених), відсутність коштів у замовника (54%), високі кредитні ставки банківських установ (44%), значні витрати, що пов’язані з нововведеннями (39%), недосконалість законодавчої бази в податковій сфері (37%), труднощі з сировиною (32%).

З метою визначення пріоритетних напрямів технологічного розвитку необхідно проводити оцінку внутрішньої структури науково-технічного прогресу і його складових — наукових досліджень, інновацій і виробництва на всіх етапах створення і реалізації нових видів продукції і технології. Теж для області – з питомою вагою до інновацій та виробництва з урахуванням часової орієнтації реалізації інновацій у виробництві.

Держкомітет з питань науки та інтелектуальної власності разом з Національною академією наук України розробив перелік пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки України на найближчі роки. Виходячи з яких визначені пріорітетні напрямки інноваційної діяльності в Хмельницькій області до 2001 року (розпорядження ОДА від 8.10.98 №1524, “Регіональна інноваційна програма розвитку Хмельницької області на 1998-2000рр”):

В поточному році регіональним відділенням планується здійснити корегування iнновацiйної дiяльностi з метою структурної перебудови економiки. Враховуючи обмеженість коштів підприємств і бюджету, які можна використати на розвиток економіки області і окремих її галузей, необхідно розвивати і стимулювати інноваційні процеси, як сьогодні, так і на найближчу перспективу в тих секторах ринку де є сенс одержати позитивний результат в конкурентній боротьбі з розвинутими державами світу. Для нашої області це сільське господарство, харчова та переробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, легка промисловість і переробка мінерально-сировинної бази регіону. Вкладати інноваційні кошти в зв’язку з їх обмеженістю і скороченими строками впровадження в інші галузі сенсу немає.

Аналіз показує, що в першу чергу необхідно сконцентрувати зусилля і інвестиційні ресурси на цих п’яти напрямах, реалізація яких дозволить згодом більш предметно підійти до вирішення проблем інших напрямів.

Масштабну реалізацію інших проголошених пріоритетних напрямів, які є також важливими і актуальними, можливо буде забезпечити після структурної перебудови економіки та забезпечення високих темпів її зростання, тобто після 2010 року.

Держіннофонд – реальне джерело структурної перебудови економіки. Проведем аналіз інноваційних проектів і заявок:

Загальна кількість проектів 47

Впроваджено проектів 40 (85%)

Розроблено нових технологій 22 (47%)

Впроваджено технологій 25 (53%)

С/г продукція і техніка 20 (42%)

Ресурсо- та енергозбереження 14 (30%)

Будівництво 6 (13%)

Нові речовини та вироби 3 (6%)

Медицина 3 (6%)

З сторони держави зроблені реальні кроки і планується подальша підтримка підприємництва по чотирьох його основних складових:

в податковій політиці: вводиться пільгове оподаткування зареєстрованих в Державному реєстрi iнновацiйних структур за половинною ставкою вiд дiючої — протягом трьох рокiв (пункт 7.14 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»). Реєстрація підприємств буде здійснюватися відповідно до нового закону «Про інноваційну діяльність», що буде принятий в найближчий час;

в кредитній політиці: цільова фінансова підтримка інноваційних процесів в “малому” бізнесі Держіннофондом (проекти до 300тис грн); Указ Президента України “Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва” від 20.05.99 №540 (мікрокредити НБУ);

в інформаційному забезпеченні: створення банків даних комерційної, економічної, науково-технічної інформації на регіональному рівні, забезпечення можливості доступу до БД винаходів, нових розробок, науково-технічних досягнень шляхом використання нових інформаційних технологій, комп’ютерних мереж, Інтернету, створення бізнес-інкубаторів, інноваційних та бізнес центрів;

в організації технічної творчості, новаторства: вдосконалення існуючої системи реєстрації та захисту інтелектуальної власності громадян та підприємств, консультативна та матеріальна допомога винахідникам в цих роботах.

Один із шести пріоритетних проектів програми “Україна – 2010” “Підвищення конкурентноспроможності виробництва і збільшення експортного потенціалу держави”, що передбачує активізацію технічної творчості розробників і виробничників.

До 1991 року існувала проблема впровадження створених новацій, сьогодні – в наявності самих новацій. Творчий потенціл вичерпався, кінчився, розробки зістарились.

В процесі становлення ринкових відносин в Україні все більш наочним стає факт низької конкурентноспроможності продукції, що традиційно вироблялася в умовах адміністративно-командної системи господарства. Отже створення необхідних умов для своєчасного оновлення продукції — це стратегічно найважливіший шлях структурної перебудови виробництва та випуску товарів, які будуть прийняті ринком. Тільки таке виробництво має перспективу щодо збільшення його обсягів і, відповідно, щодо впливу на економічне зростання країни.

Інноваційний розвиток в Україні передбачає цілеспрямоване використання та залучення до господарської діяльності результатів інтелектуальної науково-технічної творчості — прав на об’єкти промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Ці винахідницькі інновації, як внутрішній двигун виробництва, дозволяють зробити стрибок від старої виробничої функції до нової, прискорюючи технологічний та економічний розвиток держави. Значний рівень ефективності витрат, пов’язаних з патентно-ліцензійною діяльністю (на 1 грн. витрат 8-9 грн. доходу), створює економічні умови для високої продуктивності інвестицій у цю сферу, посилення трансферу технологій за рахунок використання об’єктів інтелектуальної науково-технічної власності та реалізації прав на них.

Сучасний стан винахідництва в Україні не відповідає можливостям та науково-технічному потенціалу держави. Поглиблення економічної кризи, спад виробництва, ігнорування НТП на промислових підприємствах привели до руйнації науково-технічної діяльності, занепаду винахідницької творчої активності в галузях промисловості, регіонах та областях України. З року в рік зменшується кількість використаних винаходів: у 1997 р. 37% від рівня 1993 р.

Хмельницька обл. звіт за 1998р форма 4-нт: подано заявок на винаходи – 31 (0,5% по Україні), отримано патентів на винаходи – 27 (0,6% по Україні), використано винаходів – 2, використано рацпропозицій – 362. Показники по Вінницькій області в з-4 рази більші.

Приклад. Підприємством “Крона” реалізований інноваційний проект “Впровадження енерго- та сировиннозберігаючої технології виробництва високоякісного активованого вугілля на основі розробки Інституту сорбції НАНУ з використанням винаходів” Побудовано 2 цехи і лабораторія, створено 54 робочих місця, розпочалося використання 10 тис.м.куб неділової деревини (граба) та випуск вперше в Україні 400 тон в рік імпортозамінюючої продукції — високоякісного деревного активованого вугілля. При цьому використані нові розробки науковців Санкт-Петербурга та Києва, два винаходи, ліцензія, маштабні маркерингові дослідження, що забезпечують виробництво активованого вугілля з місцевої сировини, яке вигідно відрізняється від імпортного покращеними технічними характеристиками, нижчою на 30% ціною, та й технологія виробництва забезпечує значну економію енерго- та сировинних ресурсів, екологічну чистоту. Планується в найближчий час освоїти біля десяти видів цього цінного сорбента.

Технологічні зміни відбуваються також на основі ліцензійного обміну технологіями. В наслідок відсутності державного контролю за переносом технологій, за торгівлею ліцензіями в Україні розповсюджуються псевдоінновації. За даними Держкомстату більше половини закуплених за останні п’ять років ліцензій є морально застарілими, з терміном дії від 7 до 10 і навіть до 20 років. Це означає, що в промисловості закріплюється технологічна відсталість, зростають непродуктивні витрати фінансових ресурсів, що призводить до високої собівартості продукції виготовленої на основі таких ліцензій.

Розроблені нами пропозиції щодо удосконалення та розширення інфраструктури системи охорони прав промислової власності спрямовані на сприяння впровадженню і ефективному використанню результатів науково-технічної творчості та об’єктів промислової власності в області за рахунок: —

Проведення патентних досліджень при розробці та впровадженню у виробництво нової продукції, нових технологій. —

Створення регіонального фонду винаходів, який повинен виконувати відбір винаходів, корисних моделей та промислових зразків, набувати на них права патентовласника на договірній основі та сприяти їх використанню в інтересах держави. Джерелами фінансування такого фонду може бути виручка від продажу об’єктів промислової власності, патенти на які належать йому. —

Забезпечення безплатним інформацiйним обслуговуванням iндивiдуальних винахiдникiв та рацiоналiзаторiв. —

Органiзацiя постiйно дiючої виставки закiнчених розробок, зразкiв iнновацiйної продукцiї, моделей винаходів, що пропонуються до серiйного виробництва. —

Створення по кожному прiоритетному для регiону напряму розвитку науки i технiки автоматизованих iнформацiйно-пошукових систем, що містять повний банк даних фiрм, наукових центрiв країни i свiту, патентної iнформацiї, публiкацiй з вiдповiдного напряму (проблеми). —

Організація в обласному центрі безплатного консультаційного пункту для винахідників і раціоналізаторів по питаннях правової охорони об’єктів промислової власності. —

Створення бози даних нових ідей та розробок винахідників області, інформація про них виробничників та сприяння їх впровадженню у виробництво.

Запропоновані, пропозиції щодо удосконалення законодавчої та інституційно-нормативної бази націлені на активізацію винахідницької та відповідної інноваційної активності. Вони дають можливість поєднати інтереси окремих власників об’єктів промислової власності, підприємств та економіки в цілому і, тим самим, більш повно сприяти забезпеченню необхідної концентрації винахідницьких ресурсів для розвитку виробничої бази промисловості, що буде активно впливати на динамізм економічного зростання в Україні.

Один із шести пріоритетних проектів програми “Україна – 2010” “Реалізація енергозберігаючої моделі розватку економіки”, що передбачує оптимізацію паливно-енергетичного комплексу, виведення з кризи вугільної промисловості.

Загальний опис проекта

Прикладом реалізації одного з найважливіших пріоритетних напрямків «Енергетична незалежність та ефективне використання палива й енергії” є інноваційний проект:

«Цільова програма впровадження економного опалення бюджетних закладів Деражнянського району Хмельницької області з використанням технології теплонакопичувального електроопалювання «Електропік».

Проект призначений для вирішення проблеми опалення бюджетних закладів (шкіл, лікарень, сільських рад, будинків культури та ін.) в сільських населених пунктах і створення теплонакопичувальних систем. В ході виконання проекту розроблено та впроваджено три типорозміри уніфікованих систем (для обєктів до 40кв м, до 200 кв м, більше 200кв м), як по комплектуючих так і по технології виготовлення, теплонакопичувального опалення в залежності від площі опалювальних закладів в державних закладах населених пунктів району. В системі опалення використовуються нагрівачі «Електропік», багатотарифні лічильники, програмовані реле часу, автомати захисту, силові шафи та ін.

Температура нагріву підлоги 20-26гр, стін – 40-50гр.

Технічною новизною проекту являється створення економної системи опалення, яка забезпечує повний контроль за використанням бюджетних коштів, відпущених на опалення. Крім того, ця система (в масштабах держави) являється акумулятором енергії.

Технологія виготовлення нагрівачів «Електропік» і конструкція систем розроблена на рівні винаходів, захищена двома патентами і забезпечує гарантовану довговічність експлуатації — 25 років.

Організаційною новизною проекту є механізм фінансування реконструкції опалення бюджетних закладів за рахунок економії коштів, що отримана в результаті цієї реконструкції, для чого в ході впровадження Програми створюється Фонд теплонакопичувального опалення району.

Соціальне значення проекту полягає в створенні нормальних умов функціювання бюджетних закладів культури, освіти та охорони здоров’я в сільській місцевості та в забезпеченні чіткого контролю за використанням бюджетних коштів.

Вирішується дві глобальні проблеми:

Економне опалення бюджетних закладів (480 районів і 80 тис обєктів) – комфортне, черговий режим, диференційований температурний режим.

Створення системи енергонакопичення для енергосистеми України. В Україні будується дві гідроакумулюючі станції вартістю до 1млн дол.

Відсутнє централізоване опалення, тенденція переходу на індивідуальні системи опалення.

Розпорядженням голови Деражнянської райдержадміністрації в 1998 році створена робоча група по підготовці та керівництву “Програмою впровадження економного опалення бюджетних закладів в Деражнянському районі Хмельницької області”.

В процесі виконання програми впроваджено не тільки економічне теплонакопичувальне електроопалення в 10 школах та 5 фельдшерсько-акушерських пунктах району, але й накопичено цінний досвід по організації таких робіт, вперше розроблена технологія монтажу нового виду електроопалення та розвинуті потужності по виробництву комплектуючих для систем теплонакопичувльного електроопалення, проведено роботи по полібшенню конструкції комплектуючих.

Робочою групою розроблена Доповідна записка голові Облдержадміністрації про розширене використання результатів Програми та про джерела фінансування програми в машстабах області.

Економія енергоресурсів

Економне використання паливно-енергетичних ресурсів можливе при цільовому його використанні, що досягнути при використанні твердого чи рідкого палива при його зберіганні в дрібних складах і неможливості забезпечити контроль за нецільовим використанням, технічна недосконалість котлів, втрати в теплотрасах, відсутність автоматичного управліннязначно зменшує економічність використання палива.

Найбільш економічною системою опалення є електроопалення системою нагрівальних кабелів, встановлених в приміщеннях. Перетворення електроенергії стовідсоткове на протязі всього терміну роботи системи, тепло генерується безпосередньо в приміщенні, котре необхідно обігріти і не втрачається при його транспортуванні теплотрасами, забезпечується автоматичне управління температури кожної кімнати в часі. Основне, що відносно не дорога апаратура забезпечує споживання дешевої електроенергії в нічний період, накопичуючи тепло в стінах па підлогах будинку.

Саме такі системи опалення встановлені в 10 школах та 5 фельдшерсько-акушерських пунктах Деражнянськогь району. Як показала практика таке опалення є дільш економічним і комфортним ніж пічне чи водяне вулільне.

Рентабельність заміни вугільного опалення на теплонакопичувальне електричне визначається співвідношенням вартості цін на електроенергію та вугілля. Сьогднішне співвдношення цін (120 грн за тону вугілля проти 7.4 коп. за кіловат-годину електроенергії для опалення вночі, 4.0 за кіловат-годину для технологічних потреб вночі) забезпечує рентабельність впровадження електроопалення. Якщо в майбутньому ціна на електроенергію не буде рости скоріше за ціну на вугілля, то рентабельність експлуатації електроопалення буде гарантована. Робочою групою розраховано лінійний прогноз змін цін до 2008 року, відповідно до якого ціни досягнуть середньоєвропейських, при цьому збільшуться в 2,3-2,8 раз без значної зміни їхнього співвідношення.

Механізм самофінансування

Початковими коштами для проведення робіт по реконструкції опалення є кошти фонду теплонакопичувального електроопалення Деражнянського району, в який поступає економія від експлуатації теплонакопичувального електроопалення (фактично — дотація на вугілля, не використана для його закупки в звязку з заміною вугілля електроенергією). В наступному опалювальному сезоні ця сума складе 100 тис. грн. (далі всі розрахунки в цінах 1998 року). Якщо в першому році запланувати впровадження теплонакопичувального електроопалення загальною потужністю 900 кВт (це 9 — 10 шкіл), то зекономлена дотація на вугілля для цих шкіл складе ще 100 тис. грн. Для проведення такої роботи потрібно 340 тис. грн. Кошти, котрих не хватає (140 тис. грн.) можна відшукати в місцевих райдержадміністраціях шляхом взаємозаліків з місцевими виконавцями робіт по реконструкції опалення бюджетних закладів. Таким чином, направивши кошти, що тратились на вугілля, на реконструкцію, можна створити можливість опалення бюджетних закладів електроенергією за рахунок взаємозаліку, покращивши тим самим стан розрахунків виробника з бюджетом, та створивши передумови для подальшого розширення робіт по реконструкції. При цьому незакуплене вугілля на суму 200 тис. грн. необхідно замістити взаємозаліком по електроенергії на суму 130 тис. грн.

Впровадження електроопалення ще в 9-10 школах створить умови для зменшення дотаційних витрат на закупку вугілля ще на 100 тис. грн., котрі будуть замінені заліками по електроенергії в сумі 63 тис. грн. Таким чином, для фінансування робіт по реконструкції в другому році виконання Програми вже можна використати 200 тис. грн. зекономленої дотації для вже реконструйованих закладів, 200 тис. грн. дотації, що буде зекономлена для закладів, що будуть реконструйовані до початку опалювального сезону та 280 тисяч грн. залікових коштів з бюджетів місцевих адміністрацій, для котрих буде реконструйовано опалення вже 20 шкіл. При цьому незакуплене вугілля на суму 400 тис. грн. необхідно замістити взаємозаліком по електроенергії на суму 240 тис. грн.

Далі обсяг робіт за рахунок самофінансування може наростати з геометричній прогресії або до досягнення ефективних обсягів впровадження, або ж до того часу, коли кошти, що додатково появляються в результаті розширення робіт, не будуть повністю забиратись на інші бюджетні потреби. В доповідній записці приведені розрахунки чотирьох варіантів результатів проведення міроприємств по реконструкції опалення бюджетних закладів з самофінансуванням за рахунок зекономлених коштів на закупку вугілля, котре заміщається електроенергією з розрахунком взаємозаліками. Варіанти розвитку заходу прораховано в залежності від комбінації факторів, що найбільше впливають на кінцевий результат (мал. 4). Це зміна ціни електроенергії відносно вугілля (зовнішній фактор) та зміна частки зекономлених коштів, що залишаються для рефінансування заходу, а не направляються на задоволення інших бюджетних потреб (внутрішній фактор). Незмінними умовами розрахунків являлись:

•необхідність заміни електроенергією половини вугілля, закупка якого дотується облбюджетом,

•необхідність повернення позики Держінофонду в 2002 році,

•термін проведення міроприємства — до 2010 року.

З графіків мал. 5 видно, що зменшення витрат на закупку вугілля в два рази можливе плавне, включно до 2010 року (варіанти 1 та 3), або ж зростаюче в геометричній прогресії (варіанти 2 та 4) до 2006 року, після чого міроприємство завершується.

При цьому згідно варіантів 1 із 2 після досягнення самофінансування обсягу робіт по монтажу 4000 кВт потужності теплонакопичувального електроопалення щорічно (в середньому по дві школи на район), надлишкова економія, починаючи з 2003 року направляється на інші бюджетні потреби. Міроприемство в такому режимі працює до 2010 року, встигаючи забезпечити зменшення споживання вугілля бюджетними закладами області в два рази.

Згідно варіантів 3 та 4 вся економія бюджетних коштів направляється на розширення робіт. Це дасть можливість зменшити споживання вугілля бюджетними закладами області в два рази до 2006 року, отримавши значну економію бюджетних коштів в 2006-2010 роках.

При цьому витрати районних бюджетів, зображені на рис.6 в усіх варіантах однакові та складають вартість частини робіт по монтажу та опорядженню після реконструкції. Витрати обласного бюджету без заліків по електроенергії завжди нульові, або ж від’ємні (економія), і тільки з заліками по електроенергії складають значні суми, котрі при досягненні значного обсягу завершеної реконструкції в 2004 чи в 2007 роках ( в залежності від ціни на електроенергію та варіанту розрахунку) теж стають від’ємними за рахунок того, що економія на вартості опалення з взаємозаліками по електроенергії починає перевищувати витрати на його впровадження. Суми заліків по електроенергії залежать від ціни на електроенергію, і тому у варіантах 1 та 3 (дискримінаційний тариф на електроенергію) економія від заходу значно нижча, ніж в варіантах 2 та 4 (технологічний тариф на електроенергію).

З графіків рис 7, де зображено фінансові результати проведення заходу, видно, що навіть в найгіршому варіанті проведення (1), його результат є беззбитковим по сумі всіх бюджетних витрат, включно з взаємозаліками, на день завершення міроприємства в 2010 році. А без врахування заліків по електроенергії повна окупність наступає в 2004 році.

При інших варіантах розвитку подій фінансовий результат залежить від цін на електроенергію. При технологічному тарифі повна окупність досягнеться по варіанту 2 в 2006 році,

При повному рефінансуванні та дискримінаційному тарифові повна окупність досягнеться тільки в 2013 році, а технологічний тариф в цих же умовах забезпечить окупність в 2008 році. Слід відмітити, що економія коштів, крім заліків, згідно цих варіантів майже в два рази більша.

Наведені в розрахунках обсяги робіт по реконструкції опалення бюджетних закладів забезпечені сьогоднішнім станом систем опалення бюджетних закладів в області, котрий характеризується хронічною недостачею коштів на капремонти на протязі ряду років та рівнем газифікації сіл в районах області, котра далека від завершення (рис. 8).

Таким чином, приведеними розрахунками підтверджена, при різних наборах факторів, що впливають на кінцевий фінансовий результат, можливість проведення реконструкції опалення бюджетних закладів Хмельницької області за рахунок самофінансування при умові використання на реконструкцію зекономлених дотацій на вугілля, котре заміщене електроенергією, що оплачується за рахунок взаємозаліків.

Організація впровадження

Обласна програма “Скорочення споживання вугілля бюдженними закладами області до 2010 року в два рази”. Виконується в два етапи:

Підготовчий етап (1999 рік): — рішення ОДА про розробку і впровадження програми: — розробка програми, погодження з міністерствами та відомствами та затверження; — дозвіл на оплату електроенергії по технологічному тарифу; — створення служби енергоменеджменту бюджетних закладів області; — експериментальна провірка самофінансування в де-кількох районах на 8-12 обєктах; — коретування програми по результатах експеримента.

Виконнання програми (з 2000 року) забезпечує: — реконструкцію опалення бюджетних закладів області за рахунок економії бюджетних коштів; — отримання економії бюджетних коштів (зменшення витрат в 2 рази); — створення для енегоситеми системи енергонакопичення; — соціальний ефект (12 об’єктів, 400 людей); — створення умов поширення Програми на інші області.

Голова Хмельницького регіонального відділення Державного інноваційного фонду Ярослав Ващук