Метою законодавства в області авторського права є забезпечення власникові авторських прав можливості використання охоронюваного твору за своїм розсудом у рамках чинного законодавства, а також можливості перешкоди використанню охоронюваного твору іншими особами без його дозволу. Законодавство в області інтелектуальної власності й, зокрема, авторського права дозволяє реалізувати принцип справедливості, даючи можливість власникові виключних прав одержати винагороду за свою інтелектуальну працю. Тим самим, воно стимулює творчу діяльність людей, що є основою розвитку економіки й культури всього суспільства.

Питання авторського права в Україні регулюються, в основному, Законом України «Про авторське право й суміжні права» від 23 грудня 1993 року N 3792-XII. У цей час цей закон діє в редакції закону від 11.07.2001 N 2627-III (далі Закон про АП).

Закон про АП регулює відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури й мистецтва (авторське право), фонограм, виконань, постановок, передач організацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права).

Ключовим поняттям в авторському праві є поняття «твір». Легального визначення цього поняття в Законі про АП немає. Найбільше поширення серед юристів одержало визначення В. І. Серебровського: «Твір — це сукупність ідей, думок й образів, що одержали в результаті творчої діяльності автора своє вираз в доступній для сприйняття людськими почуттями конкретній формі, що допускає можливість відтворення» (процитовано з підручника А. П. Сергєєва « Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации » — М., 2001, с. 108). Із цього визначення витікає кілька ознак твору. Розглянемо основні.

Нематеріальний характер твору. Оскільки ідеї, думки й образи — сутності нематеріальні, то твір, як сукупність цих сутностей, також нематеріальний. У зв’язку із цим варто розрізняти властиво твір і матеріальний носій твору. Той самий твір може бути відтворений на різних носіях. Наприклад, літературний твір може бути відтворений на папері у вигляді книги або на електронному носії: дискеті або СD-диску. Але книга або диск — це не твір, а тільки матеріальні носії.

Твір — як результат творчої діяльності автора. Авторське право поширюється не на будь-які твори, а тільки на такі, які є результатом творчої діяльності автора. Творча діяльність припускає новизну результату. Отже, авторське право поширюється на нові, оригінальні, унікальні й неповторні твори.

Конкретна об’єктивна форма твору. Для сприйняття твору людьми воно наділяється автором у конкретну об’єктивно існуючу форму: письмову, усну, звуко- або відеозапис, зображення, об’ємно-просторову й ін. Сукупність ідей, думок й образів, не втілені в якій-небудь об’єктивній формі, не можуть бути сприйняті іншими людьми й не є твором.

Можливість відтворення твору. Авторське право поширюється на твори, які можна відтворити без присутності автора. Якщо твір неможливо відтворити відомими способами без допомоги автора, то такому твору й не потрібна правова охорона. Авторське право поширюється тільки на відтворені твори.

З розглянутих ознак твору треба важливий висновок: авторське право охороняє не ідеї й думки автора, а лише форму їхнього втілення. Це значить, що науковий твір нормами авторського права охороняється також як і літературний твір. Якщо ті ж ідеї інший автор втілить у нову форму, то це буде новий твір, незважаючи на те, що зміст залишився колишнім.

У теж час патентне право охороняє саме зміст винаходів, корисних моделей, промислових зразків. У цьому й полягає головна відмінність патентного права від авторського права.

Отже, сутність авторського права укладена в тім, що вона охороняє форму втілення ідей, думок й образів автора в конкретному творі незалежно від його змісту. Патентне право охороняє зміст технічних і художньо-конструкторських рішень, незалежно від форми їхнього втілення.