Три кроки до створення ефективної системи правової охорони інтелектуальної
власності

Нині, в період стрімкого розвитку інформаційних технологій, інтелектуальна
власність стає одним із найцінніших джерел прибутку економіки країн, що
розвиваються, — вона сприяє розвиткові внутрішніх галузей промисловості,
залученню іноземних інвестицій, відкриває доступ до нових технологій. Тоді як
США, Японія, країни Європи уже навчилися захищати свої інтелектуальні активи
і отримувати від цього вагомі інтелектуальні дивіденди, Україна впевнено йде
до цього, по цеглині вибудовуючи національну систему правової охорони
інтелектуальної власності. Міцний підмурівок ця будова вже має, і нині
Україні, як цивілізованій європейській країні, треба впевнено, крок за кроком
запроваджувати заходи, які давали б змогу їй прискорити розвиток національної
системи інтелектуальної власності, стати гідним членом Світової організації
торгівлі (СОТ), Європейського союзу, інших світових і європейських структур.

Крок перший: вдосконалення національного законодавства

За підрахунками фахівців, Україна може отримувати майже 70 відсотків прибутку
від реалізації нових технологій лише через захист інтелектуальної власності
на свої розроблення. Саме тому так важливо знати ринок світових
інтелектуальних досягнень і вміти продуктивно на ньому працювати, створити
ефективне законодавство, — без цього неможлива побудова національної системи
охорони інтелектуальної власності.

Зроблено чимало: створено потрібну нормативно-правову базу, сформовано основи
правового регулювання відносин у сфері захисту прав інтелектуальної
власності. Чинне законодавство України має положення, пов’язані з придбанням,
здійсненням і захистом прав інтелектуальної власності. Нині в нашій країні
активно провадиться гармонізація нормативно-правової бази в сфері
інтелектуальної власності згідно з міжнародними нормами.

Так, останнім часом вжито заходів із вдосконалення законодавчої бази в сфері
інтелектуальної власності з урахуванням вимог ТРІПС — Угоди СОТ про торгові
аспекти прав інтелектуальної власності, визнаної світовою спільнотою як
правовий документ, який охоплює питання, пов’язані з охороною прав у цій
сфері. Було внесено зміни до Кримінального кодексу, до Кодексу України про
адміністративні правопорушення, до Митного кодексу, законів України «Про
авторське право та суміжні права», «Про розповсюдження екземплярів
аудіовізуальних творів і фонограм». Україна приєдналася до угод Світової
організації інтелектуальної власності «Про авторське право», «Про виконання і
фонограми», Міжнародної Конвенції про охорону інтересів виконавців,
виробників фонограм та організацій мовлення.

Нині на розгляді у Верховній Раді перебуває ще кілька законопроектів,
спрямованих на приведення норм національного законодавства у відповідність до
норм ТРІПС, і в разі прийняття вони значно прискорять вступ України до СОТ.

Крім того, Держдепартамент інтелектуальної власності спільно з Міністерством
економіки і з питань європейської інтеграції України найближчим часом
запропонує на розгляд парламенту законопроект «Про внесення змін до деяких
законів України», який передбачає, зокрема, внесення поправок до Закону
України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів
господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для
лазерних систем зчитування». Пропоновані зміни значно полегшують імпорт в
Україну програмного забезпечення. У законопроекті пропонується:

— виключити ліцензування імпорту дисків;

- запровадити ліцензування виробництва матриць для виробництва дисків;

- скасувати нанесення спеціальних ідентифікаційних кодів під час імпортування
дисків.

Нині дуже важливо цими пропозиціями доповнити чинний закон про диски, який
свого часу став яблуком розбрату між українською і американською сторонами у
питанні створення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в
Україні.

Водночас не варто також забувати про створення дієвих механізмів реалізації
цих законів. Можу цілком погодитися з послом США в Україні Карлосом
Паскуалем, який свого часу висловив упевненість у тому, що законів може бути
багато і гарних, але якщо не буде придумано механізму їх дії, всі благородні
наміри нашої країни розібратися з «піратами» буде зведено нанівець.

Крок другий: посилення боротьби з розповсюдженням піратської продукції

Сьогодні вживаються конкретні заходи боротьби з порушеннями у сфері
інтелектуальної власності, створюється ефективний механізм захисту об’єктів
інтелектуальної власності, протидії виготовленню і розповсюдженню піратської
продукції і контролю у цій сфері. Серед уже проведених заходів такі:

- ліцензування виробництва, експорту та імпорту дисків для лазерних систем
зчитування;

- удосконалення законодавства, спрямоване на посилення юридичної
відповідальності за порушення у цій сфері;

— активізація дій правоохоронних і контролювальних органів з виявлення таких
правопорушень;

- запровадження нової контрольної марки у вигляді голографічного захисного
елементу;

- створення окремої структури — державного підприємства «Інтелзахист», яке
контролювало б видавання контрольних марок і вело Єдиний реєстр їх
отримувачів.

Усі ці заходи потрібні, але, як свідчить практика, їх недостатньо для
ефективної боротьби з піратством. Адже досі вважається, що у нас 90 відсотків
аудіозаписів випускають підпільно, і нашу країну, як і Росію, Литву, Румунію,
називають «європейським чемпіоном» за рівнем піратства. Саме тому в структурі
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки
України нині створено інститут державних інспекторів з питань інтелектуальної
власності. Цей крок передбачено Законом України «Про особливості державного
регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом,
експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» і постановою
Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про державного
інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту
інтелектуальної власності».

Держінспекторів наділяють значними повноваженнями: правом перевіряти
виробників дисків, опечатувати і вилучати продукцію у разі виявлення
порушень, призупиняти дію ліцензії виробника, а також знайомитися з
документами, які підтверджують дотримання законодавства в сфері
інтелектуальної власності.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, державний
інспектор з питань інтелектуальної власності складає протоколи про
адміністративні порушення.

Що стосується виробництва дисків, зазначимо, що з п’яти
підприємств-виробників дисків два припинили в країні свою діяльність.
Виробництво дисків за цей період значно зменшилося. На сьогодні в Україні
видано ліцензії на виробництво дисків і присвоєно СІД-коди трьом
підприємствам: ПП «Росток-СД» (Київ), ЗАТ «Ноіпрокс» (Львів), ВАТ «Амітрон,
ЛТД» (Херсон). Перевірки свідчать, що ці підприємства здійснюють випуск
дисків легально, за наявності ліцензійних угод з правовласниками (переважно
випускають СD-R без запису і диски з українським репертуаром).

Крім того, держінспектори контролюватимуть оборот аудіо-, відео- та
CD-продукції, ретельно перевірятимуть торговельні точки з продажу касет і
компакт-дисків на предмет наявності на ній контрольних марок і в разі
виявлення контрафактних екземплярів вилучатимуть їх.

Також у центрі уваги інспекторів опиняться ті категорії суб’єктів
господарювання, які використовують вироби у сфері послуг — аудіовізуальні
твори і (або) фонограми з метою привертання уваги покупців (супермаркети,
кав’ярні, ресторани, бари тощо) і в індустрії розваг (кінотеатри, театри,
казино, нічні клуби). Інспектор перевірятиме легальність використання
авторського права і суміжних прав, у даному разі його найперше цікавитиме, чи
сплачує суб’єкт господарювання авторську винагороду.

Передбачено, що у своїй роботі державні інспектори тісно співпрацюватимуть із
правоохоронними і контролювальними органами (Міністерством внутрішніх справ,
Державною митною службою та іншими органами), яких долучатимуть, у разі
потреби, до проведення перевірок.

Значну роботу в цьому напрямі проводить Всеукраїнська асоціація
інтелектуальної власності (ВАІВ), яка, зокрема, ініціювала формування загону
громадських інспекторів з питань інтелектуальної власності. Передбачається,
що вони працюватимуть при повноважних представниках ВАІВ у регіонах і
здійснюватимуть громадський контроль за дотриманням законодавства в сфері
інтелектуальної власності.

Крім того, проблема охорони комп’ютерних програм і баз даних в Україні нині є
не менш актуальна, ніж інші проблеми в сфері інтелектуальної власності.

Неправомірне використання комп’ютерних програм в Україні є великою загрозою
для розвитку національної культури й економіки. Заповнення ринку «піратською»
продукцією не дає змоги розвиватися легальному вітчизняному виробництву
програмного забезпечення, зменшує інвестиційну привабливість країни для
міжнародних фінансових і приватних інвесторів, завдає значних економічних
збитків. Так, за оцінками європейських експертів, за наявного в Україні рівня
використання неліцензійного програмного забезпечення (майже 89%) втрати ВВП в
2000 році становили приблизно 265 млн. дол. Недоотримання податкових
надходжень -майже 93 млн. дол. Якщо рівень неправомірного використання
програмних продуктів в Україні не зміниться, то 2004 року втрати ВВП можна
прогнозувати в сумі 447 млн. дол., а до бюджету не надійде 165 млн. дол.
податкових зборів.

Водночас, якщо не змінити ситуацію, Україна втрачатиме не лише матеріальні
ресурси, а й кадрові. Саме відсутність належного захисту прав інтелектуальної
власності призводить до відтоку творчої еліти — винахідників, програмістів,
фізиків, математиків — в розвиненіші країни, де інтелектуальний продукт не
лише ефективніше захищений, а й дорожче коштує.

15 травня нинішнього року Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію
легалізації програмного забезпечення і боротьби з нелегальним його
використанням. Документом визначено необхідність розв’язання низки завдань,
зокрема розроблення рекомендацій стосовно підвищення ефективності
застосування законодавства в цій сфері, створення механізму протидії
нелегальному використанню програмного забезпечення.

На першому етапі реалізації концепції передбачено легалізацію програмного
забезпечення в органах державної влади — лише після досягнення високого рівня
ліцензійної чистоти програмного забезпечення в державних органах можна
застосовувати відповідні засоби впливу на інших користувачів неліцензійного
програмного продукту.

Нині в нашій країні провадиться перший етап легалізації — інвентаризація
програмного забезпечення, яка використовується в органах державної влади. Це
дасть змогу визначити, яка кількість ліцензій і які саме програми наявні,
встановити обсяги робіт з легалізації. Міністерство освіти і науки, як
головний виконавець і організатор цих робіт, планує уже до 1 січня 2003 року
провести систематизацію, узагальнення та аналіз інформації, отриманої в
результаті інвентаризації програмного забезпечення в органах державної влади.

Безперечно, потрібно ухвалити ще низку нормативно-правових актів, спрямованих
на неприпущення незаконного використання програм; посилити боротьбу з
контрабандним ввезенням програмних продуктів; активізувати діяльність
правоохоронних органів із виявлення фактів порушень чинного законодавства в
сфері програмного забезпечення та притягнути до відповідальності винних.

Так, за інформацією МВС, з початку нинішнього року перевірено понад 11,5
тисячі суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері
інтелектуальної власності, порушено більш як 335 кримінальних справ, із яких
266 — безпосередньо за порушення авторських і суміжних прав. До кримінальної
і адміністративної відповідальності притягнуто 3266 осіб.

Крок третій: ефективний захист прав інтелектуальної власності

Формування в нашій країні цивілізованого ринку інтелектуальної власності,
побудова ефективного захисту прав у цій сфері, ставить питання про
необхідність створення спеціалізованого Патентного суду в Україні. Вивчення
питання про можливість його створення передбачено Указом Президента України
від 27 квітня 2001 року «Про заходи з охорони інтелектуальної власності в
Україні».

Практика свідчить, що кількість спорів у сфері інтелектуальної власності
останнім часом зростає. Саме тому дуже актуальне питання про спеціалізацію
судів загальної юрисдикції, зокрема про створення спеціалізованого Патентного
суду, який міг би кваліфіковано розглядати складні технічні питання, що
визначають сутність спору.

Для ефективного і правильного розв’язання цих спорів потрібно, щоб судді мали
достатній рівень компетенції у сфері, що стосується предмета спору,
спеціальні знання у сфері промислової власності. Адже багато винахідників та
інших авторів часто не квапляться звертатися до суду, бо не вірять у
кваліфікаційний розгляд своєї справи, — бракує фахівців, спроможних грунтовно
розібратися в суті питання. Тому вже нині слід готувати професіоналів і
забезпечити можливість придбання суддями спеціальних знань у сфері
інтелектуальної власності.

На сьогодні у Вищому господарському суді України, господарських судах
Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва і Севастополя, апеляційних
господарських судах створено спеціалізовані колегії суддів з розгляду справ,
пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, які є першим важливим
етапом побудови національної системи захисту прав інтелектуальної власності.

Україна створює усі належні умови для ініціювання відновлення переговорів з
американською стороною стосовно зняття торгових санкцій США з України.