На головну | Пишіть нам | Пошук по сайту тел (063) 620-06-88 (інші) Укр | Рус | Eng   
Прибутки від використання патентів у світі зросли від 3 млрд дол. у 1982 році до 120 млрд дол. у 2003 році
  новини  ·  статті  ·  послуги  ·  інформація  ·  питання-відповіді  ·  про Ващука Я.П.  ·  контакти за сайт: 
×
Якщо ви помітили помилку чи похибку, позначте мишкою текст, що включає
помилку (все або частину речення/абзацу), і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нам.
×

Рекомендації щодо оформлення спадкування авторського права і суміжних прав та іншого переходу прав у порядку правонаступництва

2011-01-01


1. Загальні положення

1.1. Рекомендації щодо оформлення спадкування авторського права і суміжних прав та здійснення іншого правонаступництва прав (далі – Рекомендації) розроблені відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), Господарського кодексу України, Законів України „Про авторське право і суміжні права” (далі – Закон), „Про нотаріат” та інших нормативно-правових актів.

1.2. Рекомендації розроблені з метою надання методичної допомоги суб’єктам авторського права і суміжних прав у частині оформлення прав при спадкуванні та правонаступництві, суб’єктам господарювання, які повинні враховувати положення законодавства щодо укладення договорів та виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав, в межах строку чинності майнових прав інтелектуальної власності, у тому числі із спадкоємцями (правонаступниками), а також для використання Рекомендацій у судовій практиці.


2. Спадкування авторського права і суміжних прав

2.1. На правовідносини щодо спадкування авторського права і суміжних прав поширюються загальні положення спадкування, визначені в рамках цивільного законодавства, з врахуванням особливостей та специфіки переходу цих прав у спадщину.

2.2. Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця – суб’єкта авторського права і суміжних прав), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

2.3. Спадкоємці та інші правонаступники, які набули прав визнаються суб’єктами авторського права і суміжних прав в межах строку чинності майнових прав на об’єкти авторського права і суміжних прав.

2.4. За загальними вимогами цивільного законодавства спадкуванням є перехід авторського права і суміжних прав від спадкодавця до спадкоємців, яким для закріплення за собою цього права слід вчинити такі дії:

здійснити права на спадкування та виконати умови заповіту (за наявності таких умов);

оформити право на спадщину.

2.5. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини, у тому числі, що стосується авторського права і суміжних прав. У такому випадку спадщина розподіляється між іншими спадкоємцями.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

У разі відсутності інших спадкоємців, між якими розподіляється спадщина, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою відповідно до пункту 6.8 цих Рекомендацій.

2.6. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкти права інтелектуальної власності (стаття 419 Кодексу).

Зважаючи на зазначені норми законодавства, при оформленні прав спадкування слід враховувати право інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і суміжних прав та право власності на річ, що містить зазначені об’єкти. У першому випадку необхідно окреме оформлення права спадкування авторського права і (або) суміжних прав.

2.7. До складу спадщини входять майнові права суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, чинні на час відкриття спадщини.

2.8. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (стаття 34 Кодексу). Малолітня особа, яка не досягла чотирнадцяти років, може вчиняти дрібні побутові правочини, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 31 Кодексу). Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа), крім правочинів, передбачених статтею 31 Кодексу, має право, зокрема, самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (стаття 32 Кодексу).

Отже, при спадкуванні прав малолітньою особою слід враховувати особливості практичного застосування норм законодавства щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права і суміжних прав у частині можливості укладення договорів особами, які прийняли спадщину.

2.9. Право на опублікування твору. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених законодавством (стаття 442 Кодексу). У разі смерті автора його спадкоємці мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.


3. Особливості спадкування авторського права і суміжних прав в контексті строку чинності майнових прав

3.1. Право на отримання прав та обов’язків спадкоємцями виникає після відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 Кодексу).

3.2. Авторське право переходить до спадкоємців автора на час, що залишився до закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, який спливає через сімдесят років, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом (стаття 446 Кодексу).

3.3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір закінчується через сімдесят років після того, як твір було оприлюднено (стаття 28 Закону). У даному випадку виникає питання визначення дати оприлюднення твору. Якщо це періодичне видання, книга, тоді дату оприлюднення твору можливо визначити на підставі дати виходу у світ видання. Однак, якщо це, наприклад, відтворення твору в мережі Інтернет, тоді визначити дату досить складно. Дане питання простіше вирішується у разі оформлення та отримання спадкодавцем свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір. Державна реєстрація передбачає право (а не обов’язок) звернення автора твору до Установи (Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України) та оформлення свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір.

3.4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я і не заявить про своє авторство (стаття 11 Закону). Тобто, для анонімних творів та творів опублікованих під псевдонімом, представляти права може також видавництво за життя автора. Після смерті автора авторське право переходить до спадкоємців автора. У даному випадку оформлення спадкування майнових авторських прав особи, яка бажає залишатися анонімом, доцільно здійснювати за заповітом із визначенням осіб - спадкоємців автора після його смерті.

3.5. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і семидесяти років після смерті останнього співавтора (стаття 28 Закону). Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення (стаття 13 Закону). З огляду на це, спадкування здійснюватиметься після смерті кожного із співавторів спадкоємцями відповідного співавтора. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (стаття 1297 Кодексу).

Розмір часток у спадщині кожного із спадкоємців за законом визнається рівним, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Спадкоємці за законом мають ділити спадщину в рівних частках.

У випадку, коли один із спадкоємців не прийме спадщину, його частка переходить до інших спадкоємців, закликаних до спадкування, і ділиться між ними порівну.

3.6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом семидесяти років після їх реабілітації (стаття 28 Закону). Тобто датою відліку строку охорони буде дата реабілітації фізичної особи.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті реабілітованого необхідне відповідне рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке має містити відомості про склад спадкового майна.

3.7. Законодавством визначені випадки початку строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір після смерті автора (стаття 28 Закону):

1) авторське право на твір, вперше опублікований протягом тридцяти років після смерті автора, діє протягом семидесяти років від дати його правомірного опублікування;

2) будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить двадцять п’ять років від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

Згідно із зазначеними нормами особою, яка може бути наділена майновими правами автора, можуть бути спадкоємці автора або інші особи відповідно. У зазначених випадках не вимагається нотаріальне оформлення авторського права на твір.

3.8. Строк чинності майнових прав на виконання спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.

Строк чинності майнових прав на фонограму, відеограму спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п’ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення (стаття 456 Кодексу).

Таким чином, при оформленні спадкування, слід враховувати, що строки чинності майнових прав на об’єкти суміжних прав пов’язані із здійсненням безпосереднього (живого) виконання або за відсутності такого виконання – із записом виконання. Аналогічно строки охорони майнових прав виробників фонограм, відеограм пов’язані із опублікуванням фонограми, відеограми або з їх виробленням, а строки майнових прав організацій мовлення – їх першим здійсненням.

3.9. Спадкування суміжних прав (на виконання, фонограму, відеограму, програму (передачу) організації мовлення) може здійснюватись за умови, що зазначені права належать фізичній особі – спадкодавцю. У цьому випадку спадкування може бути здійснено за заповітом або за законом відповідно до норм Книги шостої Кодексу „Спадкове право”.

При цьому слід враховувати, що виробники фонограм, виробники відеограм, як правило, а організації мовлення завжди є юридичними особами. Тому зазначені положення Кодексу у частині спадкування прав не розповсюджуються на таких осіб. Для них характерні принципи правонаступництва прав, передбачені у розділі 7 цих Рекомендацій.

3.10. Особисті немайнові права охороняються безстроково (стаття 28 Закону).

Особисті немайнові права не можуть бути передані (відчужені) іншим особам (стаття 14 Закону) та не можуть входити до складу спадщини (стаття 1219 Кодексу).

При цьому, необхідно враховувати, що автор твору має право уповноважити визначену ним особу (зокрема, у заповіті) охороняти недоторканність твору після своєї смерті.

Право на недоторканність твору полягає у тому, що:

автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо (стаття 439 Кодексу, стаття 14 Закону).


4. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, що містить об’єкти авторського права і суміжних прав

4.1. Заходи щодо охорони спадкового майна, що містить об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, вживають нотаріуси до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

4.2. Якщо спадкування авторського права і суміжних прав здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини (стаття 1284 Кодексу). Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що спадкується за законом. Оскільки законодавством не передбачені окремі вимоги до зазначених осіб, то особою, яка здійснюватиме охорону спадкового майна, може бути фізична чи юридична особа, у тому числі організація колективного управління, членом якої був спадкодавець (автор, виконавець тощо). При цьому доцільно призначення особи, яка є компетентною, обізнаною, зокрема у сфері авторського права і суміжних прав.

4.3. Якщо у складі спадщини є майно (наприклад, матеріальні об’єкти, в яких втілено твори живопису, графіки, скульптури, твори з кераміки, скла, металу, твори декоративного ткацтва тощо), яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (стаття 1285 Кодексу).

Договір на управління спадщиною діє до прийняття спадщини спадкоємцями. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за
виконання своїх повноважень. При цьому, зазначена особа має надати перелік витрат, понесених у зв’язку з виконанням обов’язків по договору, а також передати спадкоємцям відповідне майно, надане в довірче управління, у тому числі оригінали та примірники об’єктів авторського права і суміжних прав.

4.4. Виконавцями заповіту можуть бути:

фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа;

якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них.

Виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо
особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу.

Виконавець заповіту зобов’язаний (стаття 1290 Кодексу):
вжити заходів щодо охорони спадкового майна;

вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх
зобов’язань;
управляти спадщиною;

забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки
спадщини, яка визначена у заповіті;

забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають
право на обов’язкову частку у спадщині.

4.5. При складанні нотаріусом акта опису майна, що знаходиться в житловому будинку (квартирі, кімнаті, іншому приміщенні тощо), який належав спадкодавцю, опису підлягає все майно спадкодавця, у тому числі особисті речі, а також предмети його професійної діяльності (наприклад, музичні інструменти музиканта тощо). До цінних предметів належать вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінне каміння, предмети антикваріату, цінні колекції, рукописи тощо. До опису майна спадкодавця включаються оригінали та примірники об‘єктів авторського права і суміжних прав. Крім того, важливим є визначення належних спадкодавцю майнових прав по закону чи по договору (наприклад, майнові права отримані спадкодавцем по договору передання (відчуження) майнових прав). Якщо спадкодавець за життя був членом організації колективного управління, тоді належність йому майнових прав (перехід зазначених прав до спадкодавця по договору) можливо перевірити шляхом звернення до такої організації.

Об’єкти авторського права і суміжних прав включаються до акта опису та передаються на зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємці відсутні, зазначені об’єкти можуть бути передані на зберігання за окремим описом до відповідних організацій (інституту, музею тощо) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

4.6. Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а якщо її не прийнято – до закінчення строку, установленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.

Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до нотаріуса надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкування виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (частина третя статті 1270 Кодексу), і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців.

У цьому разі охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими у абзаці другому цього пункту, а якщо вона ними не прийнята – до спливу трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилась для прийняття спадщини, менше трьох місяців.


5. Спадкування авторського права і суміжних прав за заповітом і за законом

5.1. Спадкування за заповітом

5.1.1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 Кодексу).

У разі спадкування за заповітом авторське право і (або) суміжні права можуть належати особі, яку призначив заповідач (суб’єкт авторського права і суміжних прав). За заповітом може бути призначено спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього (заповідача) з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (стаття 1235 Кодексу).

5.1.2. При спадкуванні за заповітом заповідач (суб’єкт авторського права і суміжних прав) повинен визначити обсяг спадщини. Він має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Майнові права на об’єкти авторського права і суміжних прав можуть передаватися у спадщину повністю або частково.

5.1.3. При спадкуванні за заповітом до спадкоємця переходять права та обов’язки, які належать заповідачу (суб’єкту авторського права і суміжних прав) на момент складання заповіту, а також ті, що можуть йому належати у майбутньому. Таким чином, за заповітом автор може передати права у спадщину на твори, які можуть бути створені у майбутньому (після складання заповіту, але до смерті заповідача), а також на твори, які є не оприлюдненими.

5.1.4. У заповіті заповідач (суб’єкт авторського права і суміжних прав) може надати розпоряджання:

1) призначити спадкоємця або спадкоємців;

2) розділити майнові права між спадкоємцями незалежно від їх черговості;

3) позбавити одного спадкоємця або всіх права на спадщину;

4) зробити розпорядження щодо об’єктів авторського права і суміжних прав (оригіналів чи їх примірників, зокрема картин, скульптур та ін.).

Заповідач вправі також у будь-який час змінити або скасувати заповіт, склавши новий. Складений пізніше заповіт скасовує попередній цілком або в тій частині, у якій йому суперечить.

5.1.5. За заповітом заповідачем можуть бути розподілені права та обов’язки між декількома спадкоємцями. У випадку, коли права та обов’язки переходять до декількох осіб, заповідач має вказати в заповіті частку кожного із спадкоємців. Якщо ж частки не вказані, то авторське права і (або) суміжні права вважаються успадкованими всіма спадкоємцями в рівних частках.

Заповідач вправі розподілити у заповіті спадщину між різними спадкоємцями на:

окремі об’єкти авторського права і (або) суміжних прав;

об’єкти створені в певних часових межах, наприклад, до певного року творчої діяльності автора;

окремі майнові права у частині надання права на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідними способами використання, передбаченими статтями 15, 39-41 Закону.

5.2. Спадкування за законом

5.2.1. Спадкування за законом відбувається незалежно від волі спадкодавця (суб’єкта авторського права і суміжних прав) і можливе якщо:

спадкодавець не залишив заповіту;

заповіт в цілому або його окреме розпорядження визнано недійсним;

всі спадкоємці за заповітом не прийняли або відмовилися від прийняття спадщини;

особа, на користь якої складено заповіт померла до відкриття спадщини;

заповітом охоплена лише частина спадщини.

При спадкуванні за законом до спадкоємця переходять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві (суб’єкту авторського права і суміжних прав) на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

5.2.2. Право на спадкування за законом спадкоємці одержують почергово (стаття 1258 Кодексу). Передбачено п’ять черг спадкоємців за законом (статті 1261 - 1265 Кодексу).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі:

відсутності спадкоємців попередньої черги;

усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування;

неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

5.2.3. Якщо спадкодавець розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Щодо спадкування авторського права і суміжних прав, то у даному випадку можуть бути оформленні права на спадкування прав та обов’язків:

1) у повному обсязі;

2) частково щодо окремих:

об’єктів авторського права і (або) суміжних прав;

способів використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо.

5.2.4. Право на отримання винагороди, нарахованої, але не виплаченої в період дії договору щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт авторського права і суміжних прав, укладеному до смерті спадкодавця, належить спадкоємцям, крім договору - замовлення відповідно до статті 33 Закону, статті 1112 Кодексу.

5.2.5. Право на винагороду за спадкоємцями закріплено у випадку права слідування (стаття 27 Закону, стаття 448 Кодексу). В інших випадках (частина друга статті 17 Закону, статті 42, 43 Закону) право на винагороду спадкоємцями не визначено.

5.2.6. Після смерті виконавця його спадкоємці зможуть успадкувати лише права на виконання, що зафіксовані. До спадкоємців переходить право дозволяти чи забороняти використання зафіксованого виконання шляхом відтворення, розповсюдження, прокату та інших способів, зазначених у статті 39 Закону.

5.2.7. У спадщину не переходять:

зобов’язання за договором замовлення (якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою виконавця і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою);

трудові права та обов’язки працівника (автора), що випливають з трудової угоди;

участь (членство) у відповідних організаціях, зокрема, якщо спадкодавець (автор) був учасником (членом) творчої спілки (композиторів, художників, письменників тощо), організації колективного управління.

5.2.8. У випадку спадкування прав декількома спадкоємцями, розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права і суміжних прав здійснюватиметься всіма спадкоємцями спільно, якщо інше не встановлено договором між ними.

5.2.9. У випадку створення об’єкту авторського права і суміжних прав у зв’язку з виконанням трудового договору відповідно до статті 16 Закону, статті 429 Кодексу, після смерті спадкодавця (працівника) майнові права можуть переходити у спадщину спадкоємцям працівника, якщо майнові права належали спадкоємцю (працівнику) і роботодавцю спільно, або майнові права належали спадкоємцю (працівнику) відповідно до договору із роботодавцем.

У випадку створення об’єкту авторського права і суміжних прав за замовленням відповідно до статті 33 Закону, статті 430 Кодексу, після смерті спадкодавця (творця – письменника, художника тощо) майнові права можуть переходити у спадщину спадкоємцям творця, якщо майнові права належали спадкоємцю (творцю) та замовнику спільно, або майнові права належали спадкоємцю (творцю) відповідно до договору із замовником.

Спадкування цих прав здійснюється у загальному порядку і відбувається як за законом, так і за заповітом.


6. Оформлення та видача свідоцтва про право на спадщину

6.1. Свідоцтво про право на спадщину – це процесуальний нотаріальний акт, який посвідчує перехід права власності на майно, майнові права, зокрема суб’єктів авторського права і суміжних прав, від спадкодавця до спадкоємців.

Спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину (стаття 1296 Кодексу). Одержання свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов’язком спадкоємця, тому спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування.

6.2. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, крім перевірки факту смерті спадкодавця, перевіряється наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна (стаття 69 Закону України „Про нотаріат”). Крім того, нотаріусом перевіряється коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

До кола таких осіб входять малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), непрацездатна вдова (вдівець), непрацездатні батьки (усиновителі), які відповідно до законодавства мають право на обов’язкову частку (стаття 1241 Кодексу). При визначенні розміру обов’язкової частки слід враховувати, що ця частка у спадщині визначається, незалежно від змісту заповіту, у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом (стаття 1241 Кодексу).

Враховуючи особливості участі у спадкуванні вказаних спадкоємців, можливе закріплення за такими спадкоємцями права на винагороду за використання об’єктів авторського права і суміжних прав у випадках передбачених законодавством, зокрема права слідування згідно із статтею 27 Закону, статтею 448 Кодексу.

6.3. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів та відомостей.

При оформленні спадкування майнових прав спадкодавця (автора твору) для підтвердження належності цих прав можуть бути надані відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, зокрема, інформація, отримана на запит від Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір (для встановлення факту реєстрації авторського права на твір спадкодавцем) та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір (для встановлення наявності чи відсутності факту передачі майнових прав на зареєстрований твір іншим особам).

6.4. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки авторського права і (або) суміжних прав у спадщині інших спадкоємців (стаття 1297 Кодексу).

6.5. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видається спадкоємцям за заповітом із зазначенням часток авторського права і (або) суміжних прав, визначених спадкодавцем у заповіті. Якщо заповідач не зазначив у заповіті частки спадкоємців, то, слід вважати, що частки спадкоємців є рівними (стаття 1278 Кодексу).

6.6. Якщо спадкоємців декілька, то у свідоцтві зазначається частка авторського права і суміжних прав, а не перераховуються конкретні об’єкти, за виключенням, якщо майнові права належать на конкретні об’єкти, поділені між собою спадкоємцями або за заповітом, коли, наприклад, спадкодавець наділив одного спадкоємця майновими правами на конкретні об’єкти авторського права і (або) суміжних прав.

6.7. До спадкоємців переходять не лише права, що належали спадкодавцю, але і його обов’язки. Спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідають по боргах спадкодавця (суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав)

Кредитор має право вимагати виконання зобов’язання як від усіх спадкоємців одночасно, так і від кожного з них окремо, відповідно до його частки у спадковому майні.

Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (статті 1281, 1282 Кодексу).

6.8. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 Кодексу).

6.9. Спадкоємцю належить право на одержання документів, які з причин смерті спадкодавця не були ним отримані за життя, зокрема свідоцтво про державну реєстрацію авторського права на твір або договорів, що стосуються авторського права, у тому випадку, коли були надані документи для оформлення державної реєстрації та не отримані безпосередньо автором.

6.10. Спадкоємці, які прийняли спадщину і оформили свої права стають правонаступниками спадкодавця – носіями речових, майнових, зобов’язальних прав та інших прав. Вважається, що коли спадкоємець прийняв спадщину, у тому числі майнові права на об’єкти авторського права і суміжних прав, він фактично вступив у володіння спадкоємними правами. Це означає, що спадкоємець до спливу строку чинності майнових прав може розпоряджатися майновими правами на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав за власним розсудом, зокрема надавати дозвіл використовувати об’єкт іншим особам на підставі договору, а також перешкоджати неправомірному використанню, в тому числі забороняти таке використання.

Якщо спадкоємців декілька, вони реалізують майнові права на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав за взаємною згодою, на підставі договору. У разі, якщо такий договір відсутній, майнові права здійснюються спільно. Кожний із спадкоємців має право використовувати об’єкт авторського права і суміжних прав, однак розпоряджатися майновими правами на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав один із спадкоємців може лише за наявності згоди на це інших спадкоємців.

6.11. У разі укладання договору щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, договору про передання (відчуження) майнових прав, ліцензійного договору (авторського договору про передачу виключного або невиключного права на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав), суб’єктом прав відповідно до яких виступає спадкоємець, необхідно враховувати:

наявність у спадкоємців свідоцтв про право на спадщину;

частки спадкоємців при спадкуванні;

наступні договори спадкоємців щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав;

строк чинності майнових прав, після закінчення якого об’єкти авторського права і (або) суміжних прав переходять у суспільне надбання й можуть використовуватися будь-якими особами без одержання згоди від суб’єктів прав і без виплати їм винагороди.

6.12. Форми свідоцтв про право на спадщину визначені у Правилах ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 2368/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1325/16016.


7. Перехід авторського права і суміжних прав в порядку правонаступництва у разі припинення діяльності юридичної особи

7.1. Правонаступництво виникає:

у порядку універсального правонаступництва (спадкування або реорганізації юридичної особи);

передання (відчуження) суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав іншій особі за договором майнових прав, у зв’язку з чим правами та обов’язками наділяється ця особа.

Крім того, правонаступництво може виникнути у результаті ліквідації юридичної особи у випадках, передбачених законодавством.

7.2. Правонаступництво виникає у разі реорганізації юридичної особи (суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав) у результаті передання всього її майна, майнових прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення.

Такі способи припинення діяльності юридичної особи породжують універсальне правонаступництво, тобто попередня юридична особа, припиняючи свою діяльність, делегує свої майнові права та обов’язки одному або декільком правонаступникам авторського права і (або)суміжних прав.

7.3. Під час оформлення правонаступництва у разі припинення юридичної особи (суб’єкта авторського права і суміжних прав) шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації, слід здійснити інвентаризацію відповідних об’єктів правонаступництва та визначити:

майнові права, на які об’єкти авторського права і (або) суміжних прав належать юридичній особі, що припиняє свою діяльність;

чи є чинними майнові права на зазначені об’єкти авторського права і (або) суміжних прав на час процедури реорганізації чи ліквідації юридичної особи.

7.4. У разі злиття суб’єктів господарювання усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

При оформленні правонаступництва у випадку припинення юридичної особи шляхом злиття необхідно враховувати, що майнові права можуть належати:

1) двом або більше юридичним особам. Весь комплекс майнових прав та обов’язків суб’єктів авторського права і суміжних прав передаватиметься іншій юридичній особі, що утворена внаслідок злиття, після чого ця особа стає суб’єктом цих прав;

2) одному із юридичних осіб. Новій юридичній особі, що утворена шляхом злиття передаються права та обов’язки одного із юридичних осіб, що є суб’єктом авторського права і суміжних прав.

7.5. У разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання.

7.6. У разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання до кожного з них переходить за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права та обов’язки реорганізованого суб’єкта авторського права і суміжних прав.

У даному випадку, майнові права та обов’язки суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав можуть бути:

1) повністю передані одній юридичній особі (з часткою 100 % правонаступництва майнових прав на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав);

2) передані кільком юридичним особам (з визначенням рівних або різних часток майнових прав на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав).

У другому випадку після поділу юридичної особи - суб’єкта авторського права і суміжних прав майнові права на відповідний об’єкт переходить до декількох суб’єктів господарювання.

7.7. У разі перетворення одного суб’єкта господарювання в інший до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

7.8. При ліквідації юридична особа не змінюється, не перетворюється, а припиняє своє існування з усіма належними їй майновими правами та обов’язками. Крім того, юридичну особу (суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав) може бути ліквідовано за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Під час ліквідації юридичної особи (суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав) майнові права можуть бути передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку.

корисний матеріал? Натисніть:

групи: Літературні та художні твори
теги: твір мистецтва; договір; судова практика; картина




інші статті...
© Ярослав Ващук, 2003-2011
при використанні будь-яких матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове
[pageinfo]
сайты Хмельницкого bigmir)net TOP 100