Арбітражний суд Києва визнав недійсним свідоцтво №7311, видане столичному підприємству «Флеш» на знак NINTENDO, під яким всесвітньо відома однойменна японська компанія випускає інтелектуальні ігри з 1933 року, здобувши собі славу лідера в цій області ринку. Привід розгляду очевидний: японці були обурені діями української фірми, що зареєструвала знаменитий товарний знак для постачань у нашу країну... китайських ігрових приставок. Більш того, як відзначив у своїй позовній заяві директор Nintendo г-н Акио Тсуджи, кияни запропонували японцям купити їхній же власний знак за 1 мільйон доларів!

Присвоєння чужої ділової репутації дозволило не тільки в повній мірі використовувати престижний товарний знак як гарантію японського походження і непорушної японської якості аж ніяк не японської продукції, але навіть монополізувати торгівлю цією продукцією, витиснувши конкурентів і навіть самого творця торгової марки. Міжусобиця тривала не один рік: спочатку японці намагалися підтвердити свої законні права в Держпатенті України, потім настала черга судового позову, що, не зважаючи на все, ще не кінчена — «Флеш» має намір оскаржити рішення столичного арбітражу. Благо, повчитися їм є в кого: відомий німецький патентний повірений Олександр фон Фюнер, виступаючи на недавньому семінарі для суддів, відзначив, що схожі історії років двадцять назад мали місце в країнах Латинської Америки, де місцевими судами слухалися справи про спроби присвоєння нещасливого товарного знаку ділками з Панами, Венесуели, Аргентини, Колумбії...

Кілька років назад сплеск подібних конфліктів відзначався й у Росії, коли там як гриби після дощу стали з’являтися доморослі закриті акціонерні товариства зі скромними назвами типу «Філіпс» чи «Панасонік», а магазини заполонила продукція без вказівки справжньої фірми-виробника, її адреси, дати виготовлення і всього іншого, що обмовляється законодавством про захист прав споживачів. І російські юристи зуміли знайти управу на доморослих «фірмачів» — відомий російський адвокат Олександр Христофоров у коментарі журналу «Комерсант» без удаваної скромності відзначив, що був «створений прецедент успішної боротьби з новітнім різновидом піратства.»