Рік — міра часу, отримана нами в спадщину у Всесвіту, що закрутив довжину орбіти і швидкість нашої планети в беззмінних, а значить необхідних, пропорціях.

Розвиваються технології, ростуть наші кишенькові помічники, ростемо ми, у когось з нас вже або ще ростуть діти... Усе міняється, але періодичність оптимізму і чарівність моменту залишаються з нами з дитинства. І кожне новорічне свято, як сходинка, дає нам привід завмерти, оглянутися на те, що пройдено, і, без жалів за минаючим, стрепенувшись, знову подивитися вперед свіжим поглядом.

Це і час згадати про всіх друзів, нарядивши цей спогад у красиву, нехай і іноді раптову, появу у них в телефоні/пошті/дверях з привітаннями та щирими побажаннями добра і щастя.

Це і час оцінки, аналізу і міркувань. Утім — думати не перешкодить і весь рік.

Це і час недовгого, але приємного повернення в казку, зворушливого чекання дива або бажання це диво створити для кого-небудь ще.

Поздоровимо ж один одного з цим самим святом, що більше ща всіх виділяється у нашому такому щільному графіку життя. І нехай наша, часом, тільки електронна, дружба, відноситься більше до енергій сильних взаємодій, і нехай наша доброта і щирість, як прохання до вищих сил, переконує Всесвіт у коректуванні хаосу навколо нас, у якийсь, нехай і мінімальний, порядок.

І нехай наш альтруїзм буде своєрідним дефектом егоїзму, коли робимо іншим добре, а нам від цього — приємно!

Все щільнішим стає потік новорічних привітань... І в нього з радістю вливаємося і ми!