Петро Купа, мешканець Кривого Рогу. До пенсії усе життя працював у знаменитому тресті «Криворіжпівнічрудбуд». Був начальником технічного відділу. А його батько колись на Криворіжжі очолював перший в окрузі колгосп-мільйонер. Та й Петро Степанович у свої трохи неповні сімдесят років мав нагоду стати мільйонером.

Саме він запропонував логотип нашої валюти, гривні: прописна літера «г» з двома рисками навпіл — майже як долар, тільки риски горизонтальні. Ось його обгрунтування. Перше: такий графічний знак грунтується на першій літері українського слова «гривня». Друге: дві рисочки впоперек наближають гривню до європейської та світової грошової суті. Третє: знак простий. І четверте: цей знак естетично не гірший за інші! Петро Степанович каже: «Я ще думав, навіщо на всю Україну оголошувати конкурс? Адже все ясно і логічно, як білий день: напиши літеру «г», перетни двома лінієчками — і весь клопіт. Одначе здивувався, коли саме мій знак прийняли!«

Голова Нацбанку України назвав цей символ гривні «воістину народним», бо його на відкритому конкурсі відібрали з кількох тисяч інших.

А як віддячили Петрові Степановичу за ідею? Він сміється: «А майже ніяк. Привітали з Нацбанку. А потім приїхали до мене на інкасаторському «броньовичку», щоб я, громадянин України Купа П. С., з одного боку, та Нацбанк України в особі заступника його голови Кротюка В. Л., з другого, підписали угоду. За якою я безкорисливо передаю державі свою інтелектуальну власність. Питаю: а чому моє прізвище в угоді під другим номером? Популярно пояснили: відзначили ще й художника, який доводив до кондиції мій знак. Як саме він мене «удосконалив», не збагну. Та Бог з ним. Згодом ще приїжджали на «броньовику». Привезли в подарунок срібну ювілейну монету «10-річчя Національного банку України». Оце й усе.

З публікації в «Голосі України», 2004