1956 року Наріндер Капані дослідним шляхом винайшов «волоконну оптику»: пучок гнучких скляних прутів, покритих відбиваючим матеріалом, передавав зображення з одного кінця на інший без спотворення і з мінімальною втратою світла. Пізніше до «оптичних хвилеводів» віднесли й лазерний промінь. Проте на розвиток високошвидкісного оптико-волоконного зв’язку потрібно було кілька десятиріч.

На підставі відповідей оглядачів журналу «Форбс».