Що можна робити з помилками? Можна їх виправляти. Можна на них учитися. Можна не звертати на них уваги й множити, множити, множити. Останнє, виявляється, переважніше. Саме такий висновок напрошується, коли берешся аналізувати новітні повідомлення із траси руху нашого парламентського каравану до торжества диктатури закону над навколишньою дійсністю.

Саме свіже завдання, поставлене перед караванниками, — прийняти четверту частину Цивільного кодексу, проект якої президент вніс у Державну думу відразу по завершенні саміту. От уже півроку цей документ тримає в напрузі як російських, так й іноземних творців інтелектуальної власності. Чи жарт: передбачається скасувати всі діючі в цій сфері федеральні закони (патентний, про товарні знаки, про авторське право й т.д.), замінивши їхнім єдиним розділом Цивільного кодексу точно як у ГК РСФСР 1964 року. А це означає, крім іншого, відправлення на смітник історії сформованої за останні, не радянські десятиліття правозастосовної практики, звичаїв ділового обороту, що встоялася наукової доктрини, підручників, коментарів... Скільки років або десятиліть знадобиться для вирощування чогось легкотравного, здатного замінити викинуте? Не дивно, що проект викликав украй негативну реакцію найбільших російських правознавців, численних організацій правовласників, Комісії з питань розвитку культури Суспільної палати... Сполохались й іноземні уряди, що постійно тикають нас носом у розгул так званого «інтелектуального піратства», що наносить багатомільярдні збитки як їх власним, так і нашим вітчизняним правовласникам. Вони вірно вловили, що законодавчі новели чреваті новими лазівками для всілякого шахрайства, а виходить, додатковими збитками.

У якийсь момент здавалося, що голоси, що застерігають про можливу помилку, почуті. У вухах членів делегації Міжнародної торговельної палати (ICC) ще звучать запевнення Володимира Путіна про те, що «не тільки в рамках підготовки до «вісімки», але й у практичній щоденній роботі ми будемо звіряти годинники по цій проблематиці через російських представників Ай-Сі-Сі, для того щоб розуміти актуальну ситуацію на даний момент часу із проблем захисту прав інтелектуальної власності». Ще не висохнуло чорнило на підписаній у Стрельне резолюції G8 про боротьбу з інтелектуальним піратством і контрафактною продукцією, де підкреслена пріоритетна увага до «удосконалювання й прийняття законів, правил й /або процедур з метою забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності». Але лише осіла пил від літаків лідерів «великої вісімки», як стало ясно: наш законодавчий караван твердою ходою рухається колишнім шляхом, вважаючи всіх, хто не належить до числа сідоків, погоничів і верблюдів, не більш ніж звичними елементами пейзажу пустелі. І із цим ще можна було б упокоритися, рухайся караван правильно, з толком, з розумом, з перспективою. При такому розкладі можна було б вдовільнитися й роллю стороннього спостерігача, та й аплодувати набагато зручніше не зі сцени, а із залу для глядачів. Але от лихо: наші законодавчі караванники шукають не правильний шлях, а визначений, і тому вони заздалегідь готові до того, що приймають не закон, а його чорновий начерк, маючи на увазі неодмінно переписати його набіло коли-небудь у майбутньому.

Саме в такій логіці на минулому тижні розбиралася Рада Федерації зі скандальними виправленнями в закон «Про протидію екстремістської діяльності». Здавалося, усім було ясно, що законопроект, м’яко говорячи, вогкуватий, а його формулювання дозволяють оголосити екстремістами й тих, хто стукає куркулем по начальницькому столі, і тих, хто ріже правду матку, а заодно й всіх тих, хто виправдує подібне цивільне поводження. Але на те, щоб повернути в нижню палату законопроект, до речі, ініційований не президентом, а групою депутатів від різних фракцій, у сенаторів рука не здійнялася: адже якщо подібні проекти прямо-таки пролітають всі три читання, виходить, це кому-небудь у Кремлі потрібно. Єдине, чого вдалося домогтися від своїх колег безстрашній сенаторші Людмилі Нарусовій, так це протокольного доручення «Комітету Ради Федерації по конституційному законодавству й Комісії Ради Федерації по інформаційній політиці підготувати з урахуванням відбувшогося обговорення... пропозиції по законодавчій ініціативі Ради Федерації, що стосуються усунення можливих протиріч у кваліфікації понять «екстремізм», «екстремістська діяльність» й «критичні виступи» фізичних й юридичних осіб, для розгляду палатою в період осінньої сесії 2006 року».

Отже, сенатори вирішили дати життя закону-виродкові, привселюдно визнаючи при цьому його, м’яко говорячи, недосконалість. Думаю, що точно так само зробить і президент, своїм підписом під законопроектом запускаючи юридичну м’ясорубку, здатну поламати чимало доль за той період часу, поки парламент не виправить її вроджені каліцтва. Не здивуюсь, якщо й четвертій частині ГК РФ буде уготована подібна доля. Навіщо, запитає наївний читач, робити відомі законодавчі помилки? Адже від них одні збитки! А потім, відповість його досвідчений побратим, що якщо в одному місці щось убуде, то в іншому — обов’язково додасться.

Автор — міністр друку РФ в 1992-1993 р., секретар Союзу журналістів Росії.