У кафе, у театрі, у метро, на громадсько-політичних заходах та в інших людних місцях ми постійно чуємо музичні твори (із текстом і без тексту). Особи, які надають нам таку можливість, здебільшого використовують фонограми музичних творів. Щоправда, при такому музичному супроводі нашого проведення часу є одна незручність — ми слухаємо те, що нам пропонують. А от запис фонограми в домашніх умовах або на роботі на компакт-диск чи інший матеріальний носій дозволяє багатьом громадянам насолоджуватися лише тими музичними творами та виконаннями, які їм до смаку. Слід зауважити, що всі ці дії з фонограмами є не чим іншим, як їх використанням. Усе було б добре, але одне «лихо» — за будь-яке використання фонограм необхідно платити (ч. 2 ст. 40 Закону про авторське право). Платити необхідно і за будь-яке використання творів та виконань, зафіксованих у фонограмі (ч. 5 ст. 15; ч. 2 ст. 39 Закону про авторське право).

На перший погляд може здатися, що творча діяльність авторів та виконавців, а також виробнича діяльність виробників фонограм ніким не оплачується, ну хіба що при купівлі компакт-диска чи іншого матеріального носія з фонограмами музичних творів усім цим суб’єктам авторського права і суміжних прав дещиця перепадає. Ця точка зору, очевидно, підкріплюється тим, що з відвідувачів кафе, ресторанів грошей за музичний супровід часто не беруть. А оскільки не беруть грошей із відвідувачів (учасників) усіх цих закладів (заходів), то на думку багатьох із нас, автори, виконавці та виробники фонограм нічого не одержують. І така точка зору на використання об’єктів авторського права (творів) і суміжних прав (виконань та фонограм) недалека від істини. Річ у тому, що особи, які забезпечують громадян музикою в кафе, ресторані, клубі, у метро та в інших місцях, переважно нічого не платять авторам, виконавцям і виробникам фонограм, хоча платити зобов’язані.

Любителі записувати музику в домашніх умовах дуже здивуються, дізнавшись, що таке використання фонограм здійснюється не безкоштовно. Але платять за ці дії громадян зовсім інші особи — виробники та імпортери обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів та виконань, зафіксованих у фонограмах (ч. 4 ст. 42 Закону про авторське право), закладаючи ці витрати до вартості обладнання та матеріальних носіїв.

Для того щоб окреслити правове поле, у межах якого одні працюють, а інші відпочивають, використовуючи при цьому фонограми музичних творів (із текстом і без тексту), автор цієї статті і взявся за перо…

Повний текст статті можна отримати за адресою