Загальновідомо, що реклама є однією з рушійних сил ринкової економіки, і якщо остання є кораблем, то реклама є вітром, який повинен постійно дути, щоб корабель плив у відповідному напрямку. Суть реклами полягає в пропонуванні широкому колу потенційних споживачів певного товару (послуги), який або тільки з’являється на ринку і намагається «заявити про себе», або ж намагається розширити коло своїх споживачів шляхом, як сьогодні модно говорити, «просування бренду». Проте це абсолютно неможливо без використання об’єктів авторського права, адже разом з торговельною маркою, фірмовим найменуванням чи географічним позначенням вони своєю оригінальністю, неповторністю та творчим характером опосередковано формують обличчя товару (послуги), компанії, підвищують лояльність споживача тощо. Кожен рекламний відео-, аудіоролик так чи інакше стосується об’єктів авторського права. Якщо враховувати, що факт захисту останніх, в найбільш загальному порядку, гарантується статтею 54 Конституції України, що є нормою прямої дії, можна стверджувати, що дане питання набирає ще більшої ваги, адже наряду з загальними вимогами до реклами (Розділ ІІ Закону України «Про рекламу») постає питання добросовісного використання та захисту об’єктів авторського права.

Перелік об’єктів авторського права міститься в ст. 433 Цивільного кодексу України (надалі — ЦК) та ст. 8 Закону про авторство, якими визнаються, зокрема, літературні та художні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), аудіовізуальні твори, фотографічні твори тощо. Враховуючи положення п. 2 ст. 4 ЦК вважаємо, що перелік, наведений у ЦК, є основним, а перелік, що міститься в Законі про авторство є додатковим, який доповнює положення кодексу і діє в частині, що не суперечить останньому. Враховуючи положення статей 154 та 155 Господарського кодексу України, авторське право та суміжні права цим кодексом не регулюються.

Виходячи з аналізу співвідношення «об’єкт авторського права — реклама», було в...

Повний текст статті на сторінці сайту