Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активами, що підлягають зарахуванню на баланс підприємства, вважаються ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242, встановлено, що нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання у користування (оренду) іншим особам, що, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому і його вартість може бути достовірно визначена.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на дослідження. Дослідженнями вважаються наукові вивчення, які проводяться підприємством вперше з метою отримання і розуміння нових науково-технічних знань.

Розробки (застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання) як об’єкти права інтелектуальної власності є складовими нематеріальних активів. На виконання розробок сторонніми (спеціалізованими) організаціями з підприємствами, організаціями укладаються договори (контракти), обов’язковими умовами яких відповідно до статті 42 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» є визначення суб’єктів права інтелектуальної власності, зобов’язання сторін щодо забезпечення охорони прав на створені об’єкти права інтелектуальної власності.

Визнання об’єкта нематеріальним активом здійснюється на підставі оформленого первинного документу, що містить його найменування, характеристику (опис), порядок і строк його корисного використання, первісну вартість, дату придбання, підписи осіб, що прийняли об’єкт нематеріального активу, які повинні перевірити обґрунтованість оприбуткування нематеріального активу, тобто, наявність документів (довідок), що описують сам об’єкт нематеріального активу або порядок його використання (письмовий опис з формулами, кресленнями, схемами, зразками тощо).

При ідентифікації об’єктів нематеріальних активів комісія підприємства, до складу якої повинні входити компетентні фахівці з питань інтелектуальної власності, перевіряє наявність та чинність документів, які є підставою для оприбуткування об’єкта нематеріального активу, документів, які засвідчують правомірне набуття права авторства, права власності, права на використання об’єкта нематеріального активу, а саме: патентів — для винаходів, корисних моделей, промислових зразків; свідоцтв — для комерційних найменувань, торговельних марок, об’єктів авторського права, компонування інтегральних мікросхем; дипломів — для наукових відкриттів; ліцензій (ліцензійних договорів, авторських договорів); договорів про передачу права власності на об’єкт нематеріального активу; виписок з відповідних державних реєстрів, які підтверджують права на об’єкт нематеріального активу; актів приймання-передачі прав на об’єкти нематеріального активу; інші документи, які пов’язані з ідентифікацією прав на об’єкти нематеріального активу.

Комісією підприємства на підставі обґрунтованих розрахунків приймається рішення щодо відповідності придбаних активів критеріям, встановленим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 для зарахування (оприбуткування) їх до складу нематеріальних активів, що зазначається в Акті введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 р. №732.