Історія авторського права бере свій початок, як вважають науковці, із появи друкування, а першим нормативним актом у цій сфері вважається прийнятий в 1709 році в Англії «Статут королеви Анни», який закріпив низку прав авторів, а також розділив повноваження авторів і видавців. На теренах України ідея повноцінної реалізації прав авторів захист їх прав та боротьби із незаконним використання їх творів побутує близько двох століть.

Сферою авторського права є права творчих робітників, результати їх праці. Це продиктовано необхідністю стимулювати процес творчої діяльності й довести його результати до максимально широкого кола осіб. Законодавство в сфері охорони авторських прав охоплює різні види творчого процесу і, перш за все, йдеться про ті з них, які так або інакше є пов’язаними із засобами масової інформації, друком, радіо- і телемовленням, кінематографом, електронними інформаційним системами.

Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, є невичерпними за формами, прийомами, способами об’єк­тивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв’язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В цих відносинах беруть участь з одного боку — автори творів, їх спадкоємці, правонаступники та інші володільці авторського права, з іншого — організації, які зацікавлені у використанні творів: видавництва, редакції періодичних видань, кіностудії, телестудії, радіостанції, театри, концертні організації, фірми звукозапису та інші.

Відповідно, законодавство забезпечує охорону прав не тільки авторів творів, а й творців об’єктів суміжних прав, виконавців, виробників фонограм радіо-, телемовних компаній.

Авторське право, зазвичай, тлумачиться як надане законом виключне право автора твору об’явити себе творцем твор...

Повний текст статті на сторінці сайту