Запитання: Какой порядок размещения на файловом архиве сети интернет сервис-провайдера аудио-визуальных и программных продуктов? Есть ли нарушением прав интеллектуальной собственности размещение такой продукции без заключения соглашений с правообладателями? Какая ответственность, кем и в каком порядке может быть наложена на организацию (предприятие), допустившее подобное нарушение? Какова практика применения санкций к нарушителям прав интеллектуальной собственности в Украине?

Відповідь: Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 440 Цивільного кодексу України майновим правом інтелектуальної власності на твір є виключне право дозволяти використання твору.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) автору (чи іншій особі, яка має авторське право) належить виключне право дозволяти використання твору іншими особами, у тому числі подання аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, зокрема в мережі Інтернет.

Це означає, що для такого розміщення аудіовізуальних творів та комп’ютерних програм, необхідно отримати дозвіл авторів аудіовізуального твору (стаття 17 Закону), комп’ютерної програми (стаття 7) чи інших осіб, які мають авторське право на зазначений твір, програму.

Тому розміщення такої продукції, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 50 Закону, без отримання дозволу є порушенням прав суб?єктів авторського права.

Захист прав суб?єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 51 Закону).

Цивільна відповідальність може настати у випадку звернення особи, авторське право якої було порушено, до суду (статті 16 і 432 Цивільного кодексу України, стаття 52 Закону). Порядок цивільного судочинства визначається Цивільним процесуальним кодексом України. Якщо суб?єкт авторського права, з одного боку, як позивач, і відповідач з іншого боку — є суб’єктами господарювання, у таких справах судове провадження регулюється нормами Господарського процесуального кодексу України.

Способи цивільно-правового захисту авторського права передбачены у статты 52 Закону. Згідно з частиною 2 цієї статті суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об’єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Частина 3 цієї статті передбачає, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності передбачається нормами адміністративного та кримінального законодавства, судочинство у цій сфері визначається відповідним процесуальним законодавством.

Кримінальна відповідальність за зазначені правопорушення передбачена статтею 176 Кримінального кодексу України, адміністративна — статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У складі Державного департаменту інтелектуальної власності діє підрозділ інспекторів з питань інтелектуальної власності. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення за цією статтею державний інспектор з питань інтелектуальної власності згідно з абзацом 3 пункту 9 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674, має право складати протокол про адміністративне правопорушення та передавати його на розгляд до суду. Порушення статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Дії, передбачені частиною 1 статті 176 Кримінального кодексу України, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

У даній статті Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі — якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі — якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.