Покарання — захід примусу держави

Кримінальний закон оголошує поведінку людини злочинною, якщо вона є настільки руйнівною, що посягає на найбільш важливі цінності у державі. Злочин породжує кримінальну відповідальність. Конкретною формою реалізації цієї відповідальності є покарання того, хто вчинив злочин, шляхом застосування до нього конкретної, передбаченої законом санкції. При цьому, санкція кримінального закону є потрібною, як зазначає доктор юридичних наук, професор П. С. Матишевський, не лише в якості спонуки до покори, але й, певною мірою, — гарантії того, що ті, хто добровільно виконують вимоги закону, не ставатимуть жертвами злочинців.

Покарання відповідно до ч. 1 ст. 50 КК України є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засуджених.

У науці кримінального права характерними ознаками покарання є такі: 1) покарання є осудом винного і його діянь судом від імені держави, пов’язаним із заходами державного примусу; 2) покарання призначає лише суд в обвинувальному вироку від імені держави; 3) покарання призначається лише за вчинення того діяння, яке визначається кримінальним законом як злочин (ч. 1 ст. 11 КК України); 4) покарання призначається відповідно до переліку його видів (ст. 51 КК України) розмірів (статті 53-63 КК України) та санкції відповідної статті (статей) Особливої частини КК України, за якими обвинувачується особа; 5) покарання призначається лише особі, винній у вчиненні злочину; 6) покарання полягає у передбаченому кримінальним законом позбавленні та (або) обмеженні прав і свобод засудженого; 7) покарання має особистий характер; 8) покарання породжує судимість; 9) покарання має бути справедливим, тобто відповідати тяжкості вчиненого злочину і безпеці самого злочинця, незалежно від його становища в суспільстві, а також задовольняти вимоги поте...

Повний текст статті на сторінці сайту