Запитання: Не можу знайти жодної інформації стосовно реєстрації договорів комерційної концесії (франчайзингу) в Україні. Який порядок, які документи необхідно подати до Держдепартаменту інтелектуальної власності для проведення реєстрації таких договорів, в які строки вона проводиться, а головне — в якому нормативному акті це питання врегульоване? Також не зрозуміло чи буде частина платежів за договором комерційної концесії — роялті?

Крім того, яким критерієм слід керуватися для розмежування звичайного ліцензування права використання торговельної марки, ноу-хау та договору комерційної концесії? Чи є обов’язковим надання бізнес-плана за договором концесії?

Відповідь: Цивільні відносини, що виникають при укладанні договорів комерційної концесії регулюються, зокрема, нормами глави 75 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), яка має назву «Комерційна концесія».

Так, відповідно до пункту 2 статті 1118 ЦКУ та пункту 2 статті 367 Господарського кодексу України договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання, що виступає за договором, як правоволоділець.

Необхідно зазначити, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до законів України про охорону прав на об’єкти інтелектуальної власності та Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997, Держдепартамент є органом, що здійснює державну реєстрацію договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, зокрема ліцензійних договорів про надання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються на території України. При цьому законодавством України не передбачено, що Держдепартамент є органом, який здійснює державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та договорів комерційної концесії.

Також зазначаємо, що на відміну від договорів комерційної концесії, ліцензійні договори про надання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності не підлягають обов’язковій державній реєстрації, їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації ліцензійного договору не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об’єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права (стаття 1114 ЦКУ).

При цьому звертаємо Вашу увагу на те, що державна реєстрація ліцензійного договору про надання дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності не буде вважатися реєстрацією договору комерційної концесії.

Слід зазначити, що для цілей бухгалтерського обліку поняття «роялті» визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999р. № 290, а саме: «роялті — платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо).

Для цілей оподаткування поняття «роялті» визначено в п. 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Завдання щодо роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків покладене на органи державної податкової служби (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Додатково зазначаємо, що відносини, які виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права на «ноу-хау» не врегульовані чинним законодавством України.