Cполучені Штати визнали, що українська влада ефективно захищає інтелектуальну власність, і зняли з нашої країни статус «пріоритетного порушника авторських прав».

Визнання Вашингтоном наших перемог над піратами передбачає скасування 100% ввізного мита на українські товари, що експортуються до США.

Ілюстрацією до боротьби з піратством в Україні можуть слугувати і новий закон про захист прав інтелектуальної власності, ухвалений Верховною Радою влітку минулого року, і реальні судові справи, наприклад, недавній позов корпорації Microsoft до дніпропетровської компанії «Алло», котра нібито продає комп’ютери з неліцензійним програмним забезпеченням.

Так званий антипіратський перелік № 301 містить 120 найменувань українських товарів (переважно продукція хімпрому та металургії). Запровадження американцями мита обійшлося нашій країні, за різними оцінками, від $40 до $75 млн збитків на рік. У повноцінному поверненні українських товарів до Америки є підстави сумніватися: по-перше, за чотири роки наші підприємства встигли переорієнтуватися на інші ринки, по-друге, з огляду на підвищення цін на газ конкурентоспроможність продукції українського хімпрому буде дещо нижчою, ніж, наприклад, виробів китайських хімічних підприємств, котрі за останні роки значно наростили обсяги виробництва.

Статус злісного порушника авторських прав був однією з перешкод для вступу України до Світової організації торгівлі. Але крім антипіратських санкцій Штати мають ще низку обмежувальних прапорців, котрі не пускають нас до СОТ. Вашингтон продовжує зволікати зі скасуванням поправки Джексона-Веніка — торговельного обмеження, яке свого часу було запроваджено проти СРСР. На країни Балтії, Закавказзя та Казахстан ця поправка вже не поширюється, а ось скасувати її по відношенню до Росії та України американці не квапляться.

Вашингтон вдало використовує цей рудимент холодної війни у переговорах щодо ціни на метал та постачання «ніжок Буша». Американські можновладці розкладають бюрократичний пасьянс зі зворушливою неквапливістю: виконавча влада вустами Кондолізи Райс говорить, що не має нічого проти, сенат теж готовий скасувати поправку по відношенню до України, слово, мовляв, за палатою представників конгресу, в котрої просто руки не доходять до розгляду цього питання.

Ще одне слизьке місце — статус країни з ринковою економікою, який американці обіцяли надати Україні ще за часів президентства Кучми. Посол США в Україні Джон Гербст говорить про те, що розгляд цього питання у Вашингтоні призначений на 16 лютого. Якщо американська влада прийме схвальне рішення, це не означатиме, що Україна значно просунеться у своєму поступі до СОТ. Досвід Росії і Казахстану, яких США визнали ринковими ще в 2001-2002 роках, вчить, що одержання статусу не гарантує швидкого входження до організації.

Що стосується власне українсько-американських переговорів щодо підписання договору про взаємний доступ на ринки товарів та послуг — базового документа, який є однією з найсуттєвіших перешкод входження України до СОТ, то тут прогресу не спостерігається. Американський посол Джон Гербст киває на Верховну Раду, котра, мовляв, блокує сотівські закони. Однак Вашингтон, зі свого боку, не демонструє великого бажання завершити переговори з українською стороною.

Поява у СОТ таких країн, як Україна та Росія, може дестабілізувати роботу організації, котра й без того нині переживає не найкращі часи. Прихід в організацію цих гравців загострить конфлікти довкола мита на промислові товари та сільськогосподарські субсидії, котрі виникають між розвиненими країнами та державами третього світу.

Поступка щодо скасування антипіратського мита є, швидше за все, спробою Вашингтона підбадьорити прозахідний український уряд, котрий переживає складний період у відносинах з Росією. Однак з масштабними преференціями і запросинами України до родини глобальної економіки Білий дім, схоже, зволікатиме, доки матиме приводи для ввічливих відмов.