Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) під терміном «нематеріальний актив» розуміють об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку.

Питання, пов’язані з поняттям права інтелектуальної власності, регулюються Книгою четвертою Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 (далі — Кодекс).

Так, ст. 420 Кодексу визначено перелік об’єктів права інтелектуальної власності. При цьому відповідно до положень Книги четвертої Кодексу спосіб набуття права інтелектуальної власності на об’єкт такого права залежить від об’єкта цього права.

Правом інтелектуальної власності згідно з п. 1 ст. 418 Кодексу є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Цією статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. При цьому преамбулою Закону України від 23.12.93 р. № 3792-ХІІ «Про авторське право i суміжні права» визначено, що цей Закон охороняє, зокрема, особисті немайнові права i майнові права авторів та їх правонаступників.

Відповідно до положень Книги четвертої Кодексу одним із майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об’єкта є виключне право дозволяти використання об’єкта (видавати ліцензії).

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону роялті — це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари i послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Статтею 419 Кодексу визначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Отже, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об’єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об’єкта, при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об’єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об’єкт, тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об’єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону.

Незалежно від того, належать зазначені платежі до роялті чи ні, вони обкладаються податком на прибуток на загальних підставах, тобто включаються до складу валового доходу підприємства-отримувача на підставі пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону, а в разі, якщо сплата цих платежів пов’язана з веденням господарської діяльності користувача об’єкта інтелектуальної власності (ліцензіата), вони включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Водночас повідомляємо, що відповідно до пп. «в» п. 13.1 ст. 13 Закону доходи у вигляді роялті, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку i за ставками, визначеними цією статтею.

Щодо податку на додану вартість, то якщо покупець придбаває право на використання об’єкта інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» винагорода (платежі) за таке використання не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому в особи, яка передає об’єкт права в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов’язаних із здійсненням такої операції.

Якщо об’єкти передаються у володіння, розпорядження чи власність, то така операція є об’єктом оподаткування згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» i податкові зобов’язання в особи, яка передає об’єкт права, виникають за першою з подій: або з дати надходження платежів на розрахунковий рахунок, або з дати передачі (відчуження) такого об’єкта. При цьому на дату виникнення податкових зобов’язань виписується податкова накладна.

Заступник Голови Г. М. ОПЕРЕНКО