«З початку становлення України як незалежної держави основна увага приділялася багатствам надр, природним ресурсам нашої країни, її географічному положенню. А про інтелектуальний потенціал говорилося значно менше. Але сьогодні, на п’ятнадцятому році незалежності, багато хто розуміють, що єдиний шлях розвитку України — це інноваційний. Радуючись збільшенню експорту українського металу, ми увесь час забуваємо, що вже давно тон у світовій економіці задають не ті країни, у яких є природні ресурси, більші запаси корисних копалин (демонструючі тенденцію до виснаження), а ті, які володіють інтелектуальним і технологічним потенціалом.

Ви памятаєте ще недавно слаборозвинений, напівголодний Китай? А сьогодні на всіх ринках свіиу присутня китайська продукція. Увесь світ говорить про «китайське чудо». Подивитеся на ринок України: кофточки-спіднички — китайські, сантехніка?- китайська, телеапаратура — китайська, холодильники?- китайські й т.д. Сьогодні можна констатувати, що за допомогою дешевої робочої сили й інновацій Китай зробив різкий ривок у розвитку, а період реформування економіки країни був не так вже великий — менш 30 років.

Приведу в приклад ще одну країну...”

Повний текст статті на сторінці сайту