Підтвердженням легальності першого продажу примірників комп’ютерних програм, власником авторських прав на які є іноземні компанії-правовласники, можуть виступати угоди, які надають українському продавцю право на таке розповсюдження. У цьому випадку, як правило, український продавець набуває статусу офіційного постачальника (дистриб’ютора, дилера) такої компанії-правовласника.

Покупець, під час придбання комп’ютерних програм, має право отримати від продавця не тільки комерційні документи, які сторони оформлюють за такими угодами, а й документальне підтвердження ліцензійної чистоти програмного продукту, тобто авторські договори, ліцензійні угоди (договори, контракти) або інші правоустановчі документи, якими підтверджується наявність у продавця прав на розповсюдження комп’ютерних програми і в яких зазначаються дозволені способи їх використання. Форма та пакет таких документів встановлюються компанією-правовласником, або її офіційним представником, що розповсюджує такі програмні продукти.

У випадку, якщо приватна компанія має відповідні повноваження від компанії-правовласника, для отримання вищезазначених документів вона може скористатись процедурою, передбаченою цивільно-правовим порядком захисту прав інтелектуальної власності.

Державний контроль за дотриманням суб’єктами господарювання незалежно від форм власності вимог законодавства в сфері інтелектуальної власності, зокрема, авторського права, здійснюється державними інспекторами з питань інтелектуальної власності (далі — державний інспектор), які є посадовими особами Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, відповідно до Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.02 р. № 674.

Спеціальним органом, завданням якого є виявлення та припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності, є Державна служба боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510, відповідні підрозділи цієї служби проводять у встановленому порядку оперативно-розшукові заходи, у тому числі пов’язані з установленням фактів порушення прав інтелектуальної власності.
Крім того, державний контроль за захистом прав інтелектуальної власності здійснюють наступні державні органи: Служба безпеки України, Державна митна служба, Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет України та Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Указані державні органи здійснюють означену діяльність відповідно до покладених на них завдань та у межах своєї компетенції.