Основні тези статті:

«Якщо поглянути на обсяги нашого експорту, то Україна ніби є серед розвинених країн, але у структурі експорту України частка інноваційної, високотехнологічної, наукоємної продукції становить 0,1 відсотка. Це на порядок менше, ніж у Польщі, та на кілька порядків менше, ніж у ФРН.«

»…йдеться про створення національної інноваційної системи. Національну інноваційну систему схематично можна уявити у вигляді чотирьох великих секторів, пов’язаних сукупністю правових механізмів і фінансово-економічних інструментів підтримки основних процесів: наукових досліджень, розробок технологій, виробництва інноваційної продукції та її кінцевого споживання.«

«В Україні у 1999 році відбулося повернення до ідеї прискорення передачі результатів наукових досліджень до виробництва шляхом створення технопарків. (Нагадаємо, що нині у світі діє понад 3 тис. технопарків, бізнес-інкубаторів та інноваційних структур інших типів). Підсумки їхньої діяльності за майже 5 років можна оцінювати по-різному. Але об’єктивно ситуація виглядає так: технопарки (на сьогодні їх 8) випускають 11% всієї інноваційної продукції України.»

«…на нашу думку, необхідно, по-перше, оновити концепцію інноваційного розвитку. Цей документ визначатиме, яким чином Україна має ввійти в міжнародну систему поділу праці та які ресурси, механізми, організаційні заходи для цього потрібні. По-друге, створити сприятливі умови для здійснення структурної реорганізації і технологічної модернізації виробничої бази підприємств з метою підвищення інноваційного сприйняття та інвестиційної привабливості нашої економіки. По-третє, створити фінансово-кредитну систему, здатну забезпечити фінансову підтримку реалізації інноваційних проектів і, зокрема, створити національні інноваційні компанії в галузях, де країна має об’єктивні перспективи і конкурентні переваги. Необхідно також розвинути інноваційну інфраструктуру і забезпечити підготовку національних кадрів у сфері інноваційної діяльності: менеджерів, технологічних брокерів, патентознавців, аналітиків та ін. А крім того — підвищити рівень інноваційної культури і практики провадження інноваційної діяльності у підприємницькому секторі.»

«Щоб уникнути розпорошеності бюджетних коштів, які спрямовуються на державне фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності, пропонується залишити двох головних розпорядників коштів Держбюджету по цих статтях видатків: Міністерство освіти і науки та Національну академію наук (розпорядник коштів на фундаментальні наукові дослідження).«

»…також пропонується створити в системі управління МОН Українське технологічне агентство як державний орган із розроблення та реалізації державної політики інноваційного розвитку... Окрім того, з метою підвищення статусу та рівня державної науково-технічної експертизи пропонується створити Державний науково-дослідний інститут науково-технічної експертизи на базі існуючого державного центру експертизи.«

«В Україні функціонують такі основні елементи інноваційної інфраструктури, як технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційні центри. Нині часто чую, що наука в Україні є неефективною та збитковою. Це хибне та шкідливе твердження. Річ у тому, що коли загальні інвестиції країни (як державні, так і приватні) в наукову та науково-технічну діяльність не перевищують 0,4% від ВВП, то функція науки в суспільстві є винятково соціокультурною; якщо ці інвестиції не перевищують 0,8%, наука відіграє у суспільстві пізнавальну роль. І лише коли інвестиції в цю сферу перевищують 0,8%, наука здатна певною мірою відігравати економічну роль... В Україні останніми роками цей показник не перевищував 0,5 відсотка, і тому очікувати від наших науковців великої віддачі було неможливо.»

«Уряд у липні цього року розглянув стан справ у сфері інноваційної діяльності, було створено робочу групу з доопрацювання існуючого законодавства у сфері інноваційної діяльності, підтримки технопарків. Міністерство освіти і науки підготувало та подало комплексні пропозиції щодо активізації інноваційної діяльності в нашій країні. Гадаю, результати будуть позитивними.»