Серед чинників успішного існування компаній третього тисячоліття міжнародні спеціалісти виокремлюють кілька складових інтелектуального капіталу: ринкові й людські активи, інтелектуальну власність та інфраструктуру знань. Аналізуючи пріоритетність кожної складової, слід підкреслити, що основними є людські активи, а решта — похідні від них. І серед останніх пріоритет слід віддати передусім інтелектуальним активам — результатам розумової діяльності людини.

Найактуальнішою для сучасної України є проблема інтелектуальної власності, оскільки в умовах загострення глобальної конкурентної боротьби країні необхідно якнайшвидше знайти ще незайняті ніші у світовій економіці.

Термін «інтелектуальна власність» зазвичай вживають щодо патентів, авторських прав, товарних знаків, виробничих секретів, оригінальних технологій і ноу-хау.

Патент як право власності, надане винахіднику державою, є виключним. Наявність же портфеля патентів виступає активом лише у разі грамотного управління ним. Патенти можна використовувати як для захисту права власності, так і для конкурентної боротьби на ринку. Ряд патентів, наприклад, оформляється лише для того, щоб перешкодити конкуренту у випуску нового товару на ринок або для спорудження бар’єрів інвестиціям у комерційне виробництво винайденого товару. У таких випадках можуть виникати патентні війни.

Повчальним прикладом негативних наслідків таких воєн є ситуація, яка набирає обертів у Російській Федерації. На початку 1990-х раніше засекречені російські підприємства і працюючі на них інженери почали виходити на зовнішні ринки. Одночасно економічна криза та скорочення внутрішніх замовлень на озброєння поставили оборонні підприємства на межу виживання. Цією ситуацією не могли не скористатися великі закордонні виробники озброєнь і військової техніки — тим більше що Росія почала робити спроби щодо просування своєї якісної та відносно дешевої оборонної продукції на нові ринки. Перші ж дослідження, проведені ФАПРІД (федеральне агентство з правового захисту результатів інтелектуальної діяльності військового, спеціального та подвійного призначення) показали, що ситуація майже катастрофічна: сотні винаходів російських авторів, застосовуваних як на існуючих, так і на щойно розроблюваних системах озброєнь і військової техніки, уже запатентовані закордонними фірмами і юридично більше не належать російським підприємствам.

А яка ситуація в Україні? За даними Державного департаменту інтелектуальної власності, із 1999 року активно зростає кількість заявок, які подають іноземні заявники на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. У першому півріччі 2005-го частка заявок від іноземних заявників порівняно з аналогічним періодом минулого року збільшилася на 10% (із 26 до 36% ). На ринку інтелектуальної власності України активно діють Росія, США, Німеччина, Франція, Великобританія та Швейцарія. Патентують свої винаходи також Білорусь, Чехія, Польща, Естонія, Республіка Корея...

Повний текст статті на сторінці сайту