Десятки тисяч тих, хто зареєстрував доменне ім’я в Інтернет і вносить абонентську плату за його підтримку, сподіваються виправдати ці витрати. Для цього вкладаються додаткові засоби в дизайн й інформаційне наповнення сайту, а інвестиції завжди мають потребу в правовій охороні. Однак, як показує поки ще невелика судова практика, звичайно використовувані підходи до охорони прав на сайти малоефективні...

У юридичній літературі розглядалися різні варіанти рішення цієї проблеми. Так, у випадку виникнення спорів із приводу приналежності інформації пропонувалося проводити експертизу комп’ютера, на якому зберігається сайт (т.зв. сервера). Слід зазначити, що ця експертиза дозволить установити зміст сайту тільки на сьогоднішній момент і не покаже, що та ж інформація була на тут і раніше, у момент передбачуваного порушення прав автора.

Досить обмежені можливості надають і так звані log-файли сервера, де відзначаються операції читання й запису даних. Справа в тому, що вони фіксують тільки ім’я файлу, наприклад, розміщеного на сайті й не фіксують його змісту. Відповідно, відповідач може заявити, що раніше під цим ім’ям був файл із одним змістом, а тепер зовсім іншим. Крім того, особистість автора також не можна встановити виходячи із записів в log-файлах сервера.

Зокрема, у справі по позові про порушення авторських прав видавництвом «Пізнавальна книга-плюс» Постановою Арбітражного суду Московського округу від 15 березня 2000 р., що розглядав справу в касаційній інстанції, всі попередні судові акти в справі були скасовані й справа спрямована на новий розгляд у силу того, що позивачеві, незважаючи на подання log-файлів, не вдалося довести суду приналежність авторства на спірні тексти конкретній особі, а також наявність цих текстів на сайті до їхнього опублікування видавництвом. У літературі й на першій конференції пропонувалося також використати для фіксації інформації, розташованої на сайті, Web-депозитарії, тобто незалежне сховище інформації із сайтів. При цьому в ролі хоронителів відповідної інформації передбачалося використати недержавні організації, що уклали договір із власником сайту.

Однак даний метод викликає сумніви, оскільки посвідчення фактів здійснює особа, не вповноважена на такі дії й, крім того, що одержує плату за таке посвідчення за договором із власником сайту, тобто що має матеріальну зацікавленість.

Все це дозволяє говорити про необхідність пошуку інших засобів забезпечення охорони прав і законних інтересів власника сайту. Найпоширенішим стандартом на документи, якими відбувається обмін в Інтернет є стандарт гіпертексту. Сайт, як правило, складається з таких документів або має програмні засоби для перетворення документів у цей стандарт для передачі їхньому користувачеві. Гіпертекстової документ — це текстовий документ в електронній формі, що містить посилання на інші документи у вигляді вказівки на адресу їхнього розташування в інформаційній мережі. На відміну від звичайного текстового документа, що має посилання, наприклад на використовувану літературу, дані, зазначені в гіпертекстовому документі дозволяють автоматично знайти й завантажити по запиті користувача документ, на який поставлене посилання в гіпертексті. Сайт являє собою сукупність гіпертекстових документів, об’єднаних на основі певної теми, приналежності певній особі, виданню або по інших ознаках, що дозволяє говорити про його подібність зі збірником. Сукупність документів (статей, ілюстрацій), розміщених на сайті й систематизована певним чином цілком відповідає поняттю бази даних, закріпленому в Законі РФ «Про правову охорону програм для ЕОМ і баз даних» (Відомості З’їзду народних депутатів Російської Федерації й Верховної Ради Російської Федерації. 1992. № 42. Ст. 2325) від 23 вересня 1992 року №3523-1. Це означає, що для охорони й попередження порушення прав на інформаційний мережний ресурс можуть використатися механізми, передбачені для правової охорони баз даних, зокрема їхня реєстрація. Відповідно до пункту 2 статті 13 Закону «Про правову охорону програм для ЕОМ і баз даних» заявка на реєстрацію бази даних повинна містити заяву на офіційну реєстрацію, документи, що підтверджують сплату реєстраційного збору або підстави для звільнення від сплати збору, зменшення його розміру, а також депонуючі матеріали, у тому числі реферат.

У якості депонуючих матеріалів для інформаційного мережного ресурсу можна представити схему, що показує розділи мережного ресурсу й взаємозв’язку між ними, вихідний код і роздруківку візуальних відображень, що виникають на екрані користувача при роботі з інформаційним мережним ресурсом. Ці матеріали дозволять підтвердити права структуру інформаційного мережного ресурсу (схема), програмні рішення, закладені в інформаційну систему (вихідний код) і зовнішній вигляд мережного інформаційного ресурсу (роздруківка візуальних відображень).

Звичайно, зазначений спосіб забезпечення доказів для захисту прав автора сайту не знімає правових проблем, пов’язаних з використанням трансграничних інформаційних мереж. Однак реєстрація матеріалів сайтів дозволяє захищати права вже сьогодні, не чекаючи нових законодавчих рішень і показуючи порушникам прав, що «Кіберпростір не земля поза законом».