Авторські права діляться на дві групи: особисті немайнові й майнові авторські права. Особисті немайнові права, як виходить з їхньої назви, пов’язані з особистістю автора, не можуть відчужуватися або передаватися за договором. Вони можуть належати тільки авторові. Особисті немайнові авторські права охороняються безстроково...

Автором програми визнається фізична особа, у результаті творчої діяльності якої ця програма створена. Якщо програма створена спільною творчою діяльністю двох і більше фізичних осіб, то незалежно від того, чи складається програма із частин, кожна з яких має самостійне значення, або є неподільно, кожна із цих осіб визнається автором такої програми. У випадку якщо частини програми мають самостійне значення, кожний з авторів має право авторства на створену ним частину.

Авторові програми належать наступні особисті немайнові права:
— право авторства — тобто право вважатися автором програми. Як би різкими не були повороти в долі автора, хто б не володів програмою — але автором програми завжди буде вважатися той, чиєю працею вона створена — і це право в автора ніхто не відніме;
— право на ім’я — тобто право визначати форму зазначення імені автора в програмі: під своїм ім’ям, під умовним ім’ям (псевдонімом) або анонімно;
— право на недоторканність (цілісність) — тобто право на захист як самої програми, так й її назви від усякого роду перекручувань або інших зазіхань, здатних завдати шкоди честі й достоїнству автора. Це право, на відміну від прав на авторство й на ім’я, після смерті автора може передаватися в спадщину, щоб спадкоємці могли захищати честь і достоїнство автора.

Друга група авторських прав — майнові. Такі права, після створення програми приналежному її автору, можуть передаватися за договором, і в результаті цього власниками таких прав можуть ставати як приватні особи, так й організації. Загальний зміст майнових прав — це право використати програму або дозволяти її використання в будь-якій формі й будь-якому способі. Зокрема, автор (або власник виключних прав на програму) має право здійснювати або дозволяти:
— випуск програми у світ;
— відтворення програми (повне або часткове) у будь-якій формі, будь-якими способами;
— поширення програми. Це право в індустрії shareware порушується найчастіше, коли хтось починає поширювати чужі програми без дозволу правовласника;
— модифікацію програми для ЕОМ або бази даних, у тому числі переклад програми з однієї мови на іншу. Це право також порушується досить часто — наприклад, коли користувачі з неангломовних країн перекладають інтерфейс програми на свою рідну мову, змінивши DLL- або Ехе-файли програми. Втім, автори ставляться до таких саморобних модифікацій своїх програм лояльно (якщо, звичайно, інших змін, наприклад злому захисту, немає) — адже це тільки підвищує популярність програми.

Допускаються й інші способи використання комп’ютерних програм, Закон не встановлює їхній точний перелік, завершуючи список словами «інше використання програми». Важливо те, що усі права на будь-яке використання програми належать авторові (або тому, кому ці права автором передані).

Серед користувачів поширене думка, що програму в некомерційних цілях можна використати безкоштовно, це нібито дозволяють статті Закону про авторське право й суміжні права. Це всього лише невдала спроба виправдати використання піратських копій програм «домашніми» користувачами. Дозволу безкоштовного використання програм у некомерційних цілях у законодавстві немає, тільки автор вправі вирішувати, на яких умовах можна користуватися його програмою.

Майнові права на програму, як уже згадувалося вище, можуть бути передані повністю або частково іншим фізичним або юридичним особам. Передача прав здійснюється за договором, що укладається в писемній формі. Цей договір обов’язково повинен визначати обсяг і способи використання програми, порядок виплати й розмір винагороди, термін дії договору. Крім того, майнові права на програму переходять й у спадщину.

Використання програми здійснюється також за письмовим договором із правовласником. Природно, при масовому поширенні програм фізично неможливо з кожним користувачем окремо укладати договір. У цьому випадку допускається застосування особливого порядку укладання договорів, наприклад шляхом викладу типових умов договору на переданих екземплярах програм.

Таким особливим порядком укладання договору на використання програми
є ліцензійна угода.

Ліцензійна угода, що прикладається до копії програми, є юридичним документом, що визначає умови, на яких власник прав на програму дозволяє її використання...

По суті справи, це двосторонній письмовий договір між правовласником і користувачем, договір, що має спрощений порядок укладання: під ним не ставляться підписи його учасників. Така ліцензійна угода вважається укладеною, якщо користувач установлює, копіює або здійснює доступ або іншим способом використовує програму. Якщо користувач не згодний з умовами ліцензійної угоди, то він зобов’язаний припинити використання програми й видалити її файли зі свого комп’ютера. Обсяг прав, надаваних ліцензійною угодою, називається ліцензією. При визначенні обсягу прав, переданих користувачеві, завжди існує ймовірність, що укладач ліцензійної угоди забув указати які-небудь права, які він передає або, навпаки, не передає користувачеві.

Також можлива ситуація, коли після закінчення деякого часу можуть з’явитися нові можливості використання програми, які обумовлені закономірним розвитком науки й техніки. У результаті цього може вийти так, що користувач, керуючись принципом «що не заборонено, те дозволено», буде використати програму способом, проти якого власник прав обов’язково заперечував би.