Виникнення терміна «інтелектуальна власність» припадає на кінець XVIII століття. Він уперше з’явився у французькому законодавстві. Традиції пропріетарного підходу до авторського і патентного права виникли у Франції на ґрунті теорії природного права, яке одержало свій більш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії право творця будь-якого творчого результату — чи то літературного твору, чи то винаходу — є його невід’ємним природним правом, яке виникає з самої сутності творчої діяльності та «існує незалежно від визнання цього права державною владою» (Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: М., 1996).

Одним із найдавніших об’єктів інтелектуальної власності, відомим ще стародавньому світу, є товарний знак. Археологічні дані свідчать про те, що три тисячі років тому індійські майстри ставили підписи на своїх виробах, а майстри Китаю дві тисячі років тому використовували практику поставлення клейма на продукцію (Основи інтелектуальної власності. — К.: ІнЮре. — 1999). Сьогоднішні товаровиробники з метою індивідуалізації своєї продукції на ринку, залучення потенційних споживачів також використовують товарні знаки. Товарний знак, розміщений на упаковці продукції, виконує декілька функцій: з однієї сторони — це своєрідна реклама виробника і гарантія якості товару, а з іншої сторони — індивідуалізація товару на ринку однорідних товарів.

Законодавство, яке регулює питання відчуження прав на знаки для товарів та послуг за цивільно-правовими угодами з’явилося в Україні тільки в останні роки. Існуючий раніше режим захисту таких об’єктів як літературні твори, наукові праці і винаходи виходили із пріоритету прав держави. Процес інтеграції України до світового економічного простору змусив звернути увагу на весь комплекс проблем, пов’язаних із передачею прав у сфері інтелектуальної власності...

Повний текст статті на сторінці сайту