Щодо дотримання авторських прав на комп’ютерні програми
(Витяг)

Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України повідомляє, що у зв’язку з прийняттям низки нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності, лист Державного департаменту інтелектуальної власності від 04.07.2002 р. N 16-07/2151 [v2151585-02] втратив чинність. Згаданий Лист замінити наступним роз’ясненням Державного департаменту інтелектуальної власності щодо дотримання авторських прав на комп’ютерні програми. Комп’ютерні програми є об’єктом авторського права й охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.71 р. [995_051], із змінами від 02.10.79 р., Закону України від 23.12.93 р. N 3792-XII [3792-12] «Про авторське право і суміжні права», в редакції Закону від 11.07.2001 р. N 2627-III [2627-14] (далі — Закон), Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року N 435-IV [435-15] (далі — ЦК), інших нормативно-правових актів.

Авторське право на комп’ютерну програму виникає внаслідок самого факту її створення і не потребує реєстрації, спеціального оформлення, чи дотримання будь-яких інших формальностей (стаття 437 ЦК [435-15]. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор комп’ютерної програми, тобто фізична особа, яка своєю творчою працею створила програму і якій належать особисті немайнові та майнові права на цю програму. Крім того, суб’єктами авторського права можуть бути інші фізичні та юридичні особи, які набули права на комп’ютерну програму відповідно до договору або Закону [2627-14].

Особисті немайнові права авторів (право: на ім’я, на заборону його використання, на псевдонім та на недоторканність твору) тісно пов’язані з особистістю, а тому є невідчужуваними. Майновими правами інтелектуальної власності на комп’ютерну програму є право на використання твору (що згідно зі статтею 441 ЦК [435-15] включає права на:
опублікування (випуск у світ);
відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
переклад переробку, адаптацію та інші подібні зміни;
включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо;
продаж, передання в найм (оренду);
імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо), виключне право дозволяти використання твору іншими особами та право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання.

Зазначені права можуть бути передані повністю або частково іншій особі на умовах, визначених договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на комп’ютерну програму відповідно до статті 1107 ЦК [435-15] здійснюється на підставі:
ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
ліцензійного договору;
договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;
договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності має бути укладеним у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є недійсним. Передача авторського майнового права на комп’ютерну програму здійснюється також на підставі авторського договору, порядок укладення та істотні умови якого визначено статтями 31-34 Закону [2627-14].

Як вже зазначалося, згідно зі статтею 441 ЦК [435-15] використанням твору є, зокрема, його продаж або передання в найм (оренду), тобто, відповідно, реалізація примірників комп’ютерних програм за плату чи надання в тимчасове користування з метою одержання вигоди. Автор комп’ютерної програми або інший власник авторських прав на цю програму може розповсюджувати її шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або через передання в майновий найм чи прокат. Якщо примірники комп’ютерної програми правомірно введені в цивільний обіг шляхом першого їх продажу в Україні, то допускається їх подальше розповсюдження через продаж, дарування тощо без згоди автора або іншого власника авторських прав.

Більшість примірників комп’ютерних програм розповсюджується разом з так званою «обгортковою» ліцензією, умови якої, що можуть бути викладені в тому числі у самих примірниках програм, регулюються статтею 634 ЦК [435-15] про договір приєднання. Відповідно до цієї статті договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору «в цілому» без зміни його окремих положень і акцепт таких договорів здійснюється, зокрема, користувачем комп’ютерної програми, шляхом будь-яких дій, що свідчать про використання програми у будь-який спосіб.

Підсумовуючи зазначимо, що для правомірного використання комп’ютерної програми у своїй діяльності покупець повинен отримати ліцензію або укласти один з наведених вище договорів з автором комп’ютерної програми чи з особою, яка правомірно володіє авторськими майновими правами на таку комп’ютерну програму. А при придбанні ліцензійних примірників комп’ютерних програм або примірників програм вільного користування покупець має отримати від продавця документальне підтвердження правомірності використання комп’ютерних програм, якими будуть слугувати саме перераховані вище ліцензії та договори. Крім того, слід пам’ятати, що примірники комп’ютерних програм, що реалізуються на дисках для лазерних систем зчитування (CD-дисках), обов’язково мають бути марковані контрольними марками.

При використанні комп’ютерних програм відповідно до вимог законодавства у сфері авторських прав користувачі зобов’язані дотримуватись певних умов, визначених в ліцензії чи в ліцензійному договорі, або в іншому договорі щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Комп’ютерні програми можуть використовуватись виключно в обсязі, формі та способом, вказаними в зазначених договорах (ліцензіях). За формами порушення авторських прав, що зустрічаються в процесі придбання та використання комп’ютерних програм можна виділити наступні:
— придбання контрафактних примірників комп’ютерних програм, виготовлених, наприклад, шляхом запису програм на магнітні або оптичні диски та їх розповсюдження за цінами, що значно нижчі за оригінальні примірники;
— придбання комп’ютерної техніки з попередньо встановленим на жорсткі диски таких комп’ютерів неліцензійним програмним забезпеченням;
— створення в організації контрафактних примірників програм як шляхом запису на магнітні диски, так і шляхом встановлення на жорсткі диски персональних комп’ютерів у об’ємі, що перевищує кількість примірників комп’ютерних програм, дозволену правовласником за умовами договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Використання комп’ютерної програми без відповідного дозволу (ліцензії) автора, невиконання умов договору — є порушенням авторських прав і може бути підставою для притягнення особи-порушника до наступних видів відповідальності згідно чинного законодавства України:
цивільно-правової (майнової) — згідно статей 431 ЦК [435-15] та 52 Закону [2627-14];
адміністративної — за статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення [80731-10];
кримінальної — за статтею 176 Кримінального кодексу України [2341-14].

Так, стаття 431 ЦК [435-15] встановлює, що порушення права інтелектуальної власності, у тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором. З цього визначення випливає, що порушення права інтелектуальної власності можливе як у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності), так й у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності). При цьому порушником права інтелектуальної власності може бути фізична або юридична особа.

На сьогодні в Україні створені належні законодавчі засади охорони та захисту прав авторів. З метою забезпечення конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності в системах Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України створені та діють спеціальні підрозділи по боротьбі з порушеннями у сфері інтелектуальної власності, активізують свою роботу підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Держдепартаменту інтелектуальної власності та інші державні органи, які в межах своєї компетенції можуть здійснювати заходи, спрямовані на посилення захисту прав інтелектуальної власності.

Заступник голови В.Дмитришин