З кожним роком нового тисячоліття дедалі помітним стає прагнення України до євроiнтеграцiї та вступу до СОТ, що поступово, але невпинно призводить до змiн правил гри на українському ринку iнтелектуальної власностi. Галузь, якiй в Українi донедавна не надавалось достатньої уваги, останнiм часом стала предметом жвавих обговорень на рiзних рівнях, внаслідок чого у законодавчих актах з’являються значні та вагомі новели. Так, лише впродовж 2002-2004 рр. були внесені зміни до Цивільного процесуального, Господарського процесуального, Кримінального кодексів, а також у закони України «Про авторське право та суміжні права», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Свого часу суспільство схвально сприйняло закріплення в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» поняття «добре відомий товарний знак» (зокрема, визначено, що такий знак охороняється на рівні зі знаками, зареєстрованими в Україні, і не потребує обов’язкової реєстрації). Не лишилось поза увагою і підвищення ефективності системи засобів і способів захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також, нарешті, був визначений порядок, відповідно до якого він має здійснюватися.

Відповідно до чинного законодавства захист прав інтелектуальної власності є діяльністю відповідних державних органів із визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що стають на заваді реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права у сфері інтелектуальної власності. Зрозуміло, що він здійснюється у визначеному законодавством порядку, тобто із застосуванням належної форми, засобів і способів захисту...

ЯК ТЕОРІЯ З ПРАКТИКОЮ СПЕРЕЧАЛИСЬ

...

 ФАРМАЦЕВТИКА: ЦІКАВІ ПИТАННЯ — ВАЖКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

...

ПРОЕКТ
Рекомендації Президії ВГСУ «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності» (витяг)

З метою правильного і однакового застосування господарськими судами норм чинного законодавства у вирішенні питань призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, Вищий господарський суд України вважає за необхідне дати такі рекомендації.

1. Загальні питання призначення судової експертизи у справах зі спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності.

1.1. У вирішенні питань призначення судової експертизи господарським судам слід керуватись Господарським процесуальним кодексом України (далі — ГПК), Законом України «Про судову експертизу» та враховувати викладене в роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» з урахуванням особливостей правового регулювання захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.

1.2. У Додатку № 4 до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 15.07.97 р. № 285/7-А (у редакції наказу від 17.01.02 р. № 4/5), визначено Перелік основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей (далі — Перелік). У Розділі VII Переліку серед видів судових експертиз за № 13 передбачено експертизу, пов’язану з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Ця експертиза включає такі види експертних спеціальностей (за індексами):
дослідження об’єктів авторського права (13.1);
дослідження об’єктів суміжних прав (13.2);
дослідження, пов’язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції (13.3);
дослідження, пов’язані з охороною прав на промислові зразки (13.4);
дослідження, пов’язані з охороною прав на сорти рослин і породи тварин (13.5);
дослідження, пов’язані з охороною прав на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів (13.6);
дослідження, пов’язані з охороною прав на топографію інтегральних мікросхем (13.7);
дослідження, пов’язані з охороною прав на конфіденційну інформацію (13.8);
економічні дослідження, пов’язані з використанням прав на об’єкти інтелектуальної власності (13.9);
дослідження, пов’язані з використанням об’єктів інтелектуальної власності у рекламі (13.10).

1.3. Судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмету доказування у справі і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Отже, господарські суди не повинні порушувати перед судовим експертом питання суто правового характеру.

1.4. Призначаючи судову експертизу з дослідження об’єктів інтелектуальної власності, господарським судам у відповідній ухвалі слід гранично точно визначати коло питань, які мають бути роз’яснені судовим експертом, та обсяг необхідних для експертного дослідження матеріалів.

Господарські суди повинні зобов’язувати сторони чи інших осіб надавати лише ті матеріали, витребування яких обґрунтовано дійсною необхідністю для встановлення за допомогою спеціальних знань обставин справи. Слід відмовляти, наприклад, у задоволенні клопотань про надання судовому експерту всієї інформаційної бази даних Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

2. Експертиза у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права на об’єкти авторського права. ...

3. Експертиза у справах зі спорів, пов’язаних із захистом прав на торговельні марки.

3.1. У справах про оскарження рішень Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з питань реєстрації знаків господарські суди не можуть встановлювати для роз’яснення судовим експертом питання про відповідність позначення, що є об’єктом знака, умовам надання правової охорони, оскільки за такої постановки питання судом з’ясовується питання права, а не питання факту.

Для з’ясування деяких фактичних даних, що мають значення для вирішення спору, немає необхідності призначати судову експертизу, наприклад, для з’ясування питання про держателя певного доменного імені в мережі Інтернет, оскільки ці дані відповідно до вимог статей 30 та 65 ГПК можуть бути витребувані від об’єднання «Український мережевий інформаційний центр», який адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет.

4. Експертиза у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права на комерційне найменування.

У вирішенні спорів, пов’язаних з правовою охороною комерційного найменування, судам необхідно виходити зі змісту статей 489, 490 Цивільного кодексу України та статті 159 Господарського кодексу України, відповідно до яких охорона надається особі виключно проти використання іншими особами однакового, тобто тотожного комерційного (фірмового) найменування. Тому у спорах про захист права інтелектуальної власності на комерційне найменування господарським судом не повинні порушуватися перед судовим експертом питання про наявність чи відсутність схожості між комерційними (фірмовими) найменуваннями до такого ступеня, що їх можна сплутати...

5. Експертиза у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права на промисловий зразок.

У вирішенні спорів про захист права інтелектуальної власності на промисловий зразок залежно від обставин справи та суті спору судом лише за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про:
новизну промислового зразка на дату подання заявки на видачу патенту;
виготовлення конкретного виробу з використанням усіх суттєвих ознак промислового зразка;
включення до сукупності суттєвих ознак промислового зразка інших охоронюваних об’єктів інтелектуальної власності (торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення походження товарів, твори образотворчого мистецтва тощо)...

Повний текст статті на сторінці сайту