«У виступах нашого Президента вже кілька разів пролунали підбадьорливі слова про мільярди інвестицій, що їх готові вкласти іноземні бізнесмени в Україну. Відомо й про наміри Віктора Ющенка створити Раду інвесторів, яка має стати практичним інструментом, здатним зробити інвестиційне ельдорадо для України реальністю. У цій роботі, як дізналися в редакції, бере участь відомий підприємець Юссеф Харес.»

«Оглядач «ДТ» звернувся до пана Юссефа ХАРЕСА з запитанням:

- Що це за Рада інвесторів, про яку вже так багато говорять і з якою пов’язує надії великий бізнес? Яка ваша роль у її організації?

- Я саме і був присутній на згаданих вами зустрічах як координатор із формування Ради інвесторів при Президенті України. Сьогодні найважливіше завдання для країни — залучення великих інвестицій. А для нарощування національних та іноземних інвестицій потрібен максимально сприятливий клімат. Теоретично умови для його створення начебто ні для кого не є таємницею. Вони давно відомі в усьому світі. Проте насправді без сприяння на найвищому рівні реальних досягнень не буде.

Переконаний, Україні потрібен гнучкий, некорумпований, недержавний інструмент, який допоміг би Президентові виконати це складне завдання. Хочу підкреслити — це першорядне завдання. Решта — похідні від нього. На сьогодні інвестор у нашій країні переважно місцевий, можливо, російський. Серйозних іноземних грошей в Україні немає...»

«- Дивлячись на фантастичні доходи деяких венчурних компаній, можна подумати, що сьогодні — це найвищий пілотаж у бізнесі...

- У нас є відділ, який підтримує інновації. Ми виявляємо винаходи, купуємо й розвиваємо їх. На деяких напрямах пощастило домогтися дуже цікавих результатів. Це дозволяє нам з оптимізмом дивитися в майбутнє. Ми серйозно просунулися в розробці оригінальної технології утилізації використаної гуми, скажімо, автомобільних покришок. Із таких відходів вдається отримати гумовий порошок із хорошими властивостями, який знову запускається в промисловість.

Причому це не єдина наша розробка. Електронник із Харкова запропонував нам дуже цікавий винахід — апарат для реклами у вигляді кулі, витканої зі світла. Гадаю, незабаром кияни побачать такі величезні кулі на Майдані Незалежності.

- Як він працює?

- Там використано хитре рішення — куля складається з тонкої пластмасової пластинки із вмонтованими світлодіодами. Якщо така пластинка починає швидко обертатися, у просторі зависає куля, ніби сплетена зі світла. Причому на цій кулі зі світла можна робити написи, малюнки. Це дуже оригінальна й креативна ідея. Вважаю, це перспективний рекламний напрям, який ще знайде свого споживача.

- А як ви знаходите авторів і відбираєте ідеї?

- Я сам намагаюся побачити й зрозуміти суть винаходу, перш ніж прийняти рішення про фінансування проекту. Проте саме рішення приймається суто інтуїтивно. Усвідомлюю, що це дуже складний бізнес. Наприклад, над утилізацією коліс працюємо вже шість років і ще не дійшли до промислової документації... Але це дуже цікаво! І для мене особисто, і для бізнесу. Якщо знайти вартісну ідею й розкрутити її, можна зробити величезний стрибок, бо творець нового реально випереджає конкурентів...

- А з прикрощами на цьому ризикованому полі діяльності ви ще не зіштовхувалися?

- На жаль, і в цьому маємо гіркий досвід. Ми, можна сказати, погоріли на одному псевдовченому з Луганська. Він мене переконав у тому, що створить метал, який замінить бронзу в промисловості. Економічна доцільність пропозиції була поза сумнівом — бронзові чопи в машинах працюють в усьому світі. Їхня загальна вага — мільйони тонн. Недолік бронзи в тому, що вона швидко зношується. І ось до мене приходить людина з ідеєю, у неї є рецепт матеріалу, який повністю замінить бронзу у верстатах і машинах усього світу. Учений мені показав матеріал, розповів, із яких порошків усе буде виготовлено, які потрібні машини. Я дав добро...

Потім розпочалися труднощі. З’ясувалося, він украв цей винахід. З’ясувалося також, що реалізувати все це надзвичайно складно через особливості цього сплаву. Перш ніж дійти висновку про тупиковість ідеї, ми змарнували багато часу і два мільйони доларів — на розробку, поставки устаткування, завезення порошків, плавильної печі та багатьох інших речей...

- Особливої трагедії в цьому, взагалі-то, немає — через такі невдачі проходять усі, хто займається венчурним бізнесом. Зате якщо запустиш один вартісний винахід, він компенсує всі зусилля і втрати...

- Звісно. Але цим неприємності венчурного бізнесу не обмежуються — велика небезпека підстерігає і при захисті інтелектуальних прав. Так, ми сьогодні вже бачили рекламні кулі, виготовлені на Тайвані за нашою ідеєю, хоча право на це в нас ніхто не купував...

- Позиватиметеся?

- Щоб позиватися, треба їхати на Тайвань, витрачати великі гроші на зупинку цього виробництва. Поки що в них виріб, на щастя, набагато нижчої якості, ніж у нас, і невеликого розміру. Отож, вирішили — не зв’язуватися з ними. Поки що...»

Про Ющенка...

«Стало цілком очевидно, що він любить свою націю, народ, родину і зробить усе можливе, аби їм було добре. Я шаную таких людей, такі людські чесноти вважаю найважливішими. Мені сподобалася його внутрішня впевненість у тому, що він доможеться свого й поведе країну. Ця віра була такою сильною, що вона передалася й мені. Я повірив у нього й після цього багато разів бився об заклад із багатьма людьми на величезні суми, що він переможе. Вони були переконані, що я програю... Якби сперечальники повернули програне, я заробив би сотні тисяч доларів.

Ющенко — це справді унікальний шанс для України. Як людина інколи він може видаватися дуже слабким. Він відкритий для всіх. Йому важко зрозуміти, що хтось може бути його ворогом. Ці чудові риси пасують поетові, художникові, філософу, але навряд чи необхідні Президентові великої країни. Мене неодноразово лякало, що він — керівник держави — не хоче бачити в людях нічого, крім хорошого. Іноді я просто по-людськи боявся за нього...

Але в цієї людини особливі стосунки з Богом. І це обнадіює...»

Повний текст статті на сторінці сайту.