Оперуповноважений УБЕП Оболонского району Києва Олексій Вознюк:

«Гроші на цьому ринку «крутяться» дійсно чималі. По наших підрахунках, тільки одна «точка» із продажу піратських дисків приносить власникові до 300 доларів у день. А таких точок у нього може бути до 30. Виходить, що навіть якщо нам і удається вилучити продукції приблизно на 3000 доларів в одному місці, особливого збитку власникові це не принесе — усі покриє прибуток з інших місць».

Перевірити за раз більше, ніж одну «точку», не вдається — інформація про рейд на базарі передається миттєво. Через пару хвилин половина «Петровки» вже не працює.

Утім, усі ці перевірки носять винятково символічний характер — так вважає Сергій, що довгий час працював продавцем неліцензійних дисків. За його словами, система відносин «продавець — міліціонер» за ці роки створила своєрідний симбіоз, у якому завжди найдеться місце компромісам:

«Перевірки на «Петровці» трапляються частенько, але вони проста формальність. Оскільки в «хазяїна» завжди є якась «дах», і він у будь-який момент може домовитися з потрібними людьми. І навіть якщо диски конфіскують, те через якийсь час вони знову потраплять на прилавок, найчастіше до того ж продавця».

Головна перешкода в боротьбі з «піратством» — дірки у вітчизняному законодавстві. Фактично, міліція може тільки вилучити неліцензійну продукцію і накласти відповідно до Адміністративного кодексу штраф. Та й то тільки після тривалого аналізу контрафактної продукції (якому саме власникові авторського права й у якому обсязі нанесений збиток). Зафіксовано чимало випадків, коли подібне слідство тривало до трьох років, а винуватці в цей же час займалися звичною справою — продажем неліцензійних дисків, відеокасет і DVD.

Утім, у Кримінальному кодексі також є відповідна стаття (ст.176 «Порушення авторського права і суміжних прав»). Але відповідно до неї, якщо сума збитків від піратської діяльності перевищує 26 тисяч гривень, тільки тоді можна використовувати більш жорстоке покарання — висновок терміном до 2 років. Але цю статтю «пірати» з легкістю обходять. Вони просто не тримають усю продукцію в одному місці, а розосереджують її по всьому ринку.”