Управління по боротьбі з економічними злочинами ГУВД Москви проводить перевірку у відношенні російського відділення корейської корпорації «Ролсен», що робить електроніку. Приводом послужило звертання в міліцію юристів Російського авторського товариства (РАТ), що обвинувачують компанію в піратстві. Недавно «Ролсен» випустив на російський ринок велику приставку для караоке. При ній — диск із безліччю популярних пісень. Однак заплатити їх авторам виробники, як водиться, забули.

- Як тільки з’являються які-небудь нові диски або касети, ми перевіряємо, чи не порушують їхні виробники авторські права, — сказала «Известиям» начальник відділу механічного запису Російського авторського суспільства Світлана Темешова. — Як правило, порушують. Приставка для караоке фірми «Ролсен» не стала виключенням. Не пошкодували 200 доларів і купили її в одному з московських магазинів. Розкрили фірмову коробку і знайшли DVD-диск у фірмовій же «ролсеновскій» упакувці. Тепер це речові докази (у середу їх показали журналістам на прес-конференції, організованої РАТ. -«Вісті»). До диска був прикладений перелік пісень. В основному російських авторів — Володимира Висоцького, Земфіри, Алли Пугачової, Юрія Антонова, Олеа Газманова, Олександри Пахмутової і багатьох інших поетів і композиторів. Однак ніякими правами на виконання популярних пісень фірма «Ролсен» не володіє, вона не зверталися ні в РАТ, ні до конкретних авторів.

Жертвами піратів стали 432 поета і композитора, що довірили захищати свої права Російському авторському суспільству.

- Спочатку ми попросили «Ролсен» вилучити контрафактную продукцію з обороту, однак там ніяк не відреагували, — говорить Світлана Темешова.

Тоді юристи РАТ пішли в міліцію і написали заяву з проханням порушити кримінальну справу по статті 146 КК — «Порушення авторських і суміжних прав». Промислове виготовлення піратської продукції може «тягти» і на 5 років позбавлення волі, але, як правило, на перший раз суди обмежуються штрафом у 500 мінімальних зарплат. Заяву прийняли, і зараз питання про порушення кримінальної справи вирішується в оперативно-розшуковій частині номер 2 Убэпа Москви.

Звертання в правоохоронні органи спрацювало. Керівництво «Ролсена» у спішному порядку розіслало листи усім своїм представництвам з розпорядженням припинити продаж DVD-дисків.

- Наша компанія робить караоке-плеєри і не має ніякого відношення до виробництва цих дисків, — заявив «Звісткам» PR-менеджер фірми «Ролсен» Дмитро Середа. — Диски випускала інша фірма, що, виявляється, не мала права їх випускати. Як тільки ми довідалися про претензії, то перестали замовляти в неї продукцію.

- А що це за фірма?

- Не можу назвати, поки не розберемося.

- Як виявився диск у запечатаній коробці?

- Ми з цим зараз розбираємося. Але в деяких магазинах диск продавався окремо. З’ясуємо, скільки дисків устигли випустити наші несумлінні підрядчики, і будемо приймати до них міри — аж до карного покарання. Ми не можемо нести за них відповідальність.

У «Ролсені» говорять, що було продано всього 200 дисків. Однак у РАТ їм не вірять: три місяці продажу по всій країні не можуть дати такої маленької цифри, напевно в 10 разів більше, упевнені там.

У доводи «Ролсена» щодо «несумлінного підрядчика» РАТ теж не вірить.

- Зовсім очевидно, що диск виготовлявся під конкретний плеєр. Та й узагалі, продавати караоке без диска, погодьтися, не має змісту, — говорить Світлана Темешова.

Але навіть якщо й існувала якась піратська фірма, що підставила «Ролсен», то, незважаючи на це, відповідальність несе продавець кінцевої продукції.

- По порушеннях авторських прав у караоке це не перша суперечка, і суди приходили до рішення, що саме продавець відповідає за своїх підрядчиків, — підтвердила «Известиям» начальник відділу авторського права юридичної компанії «Интеллект-Консалтинг» Ирина Тулубьева.

Як з’ясувалося, виробники диска обдурили не тільки поетів з композиторами, але і покупців. Замість заявлених 10 тисяч пісень на диску нараховується тільки 4,5 тисячі. Базова ставка авторських відрахувань для караоке, затверджена кілька років назад постановою уряду Росії, складає 0,1 долара з пісні. З обліком того, що на диску не менш тисячі добутків, створених членами РАТ, то з кожного диска його виробники повинні заплатити не менш 100 доларів.

Юристи РАТ пішли в бій і на ресторани з кафе. Правда, не на всі, а тільки на ті, де грає музика. Навіть якщо там грає не магнітофон, а простий Укв-приймач.

- Повинні платити, — в один голос затверджують юристи. — Якби офіціантка або кухар слухали приймач у навушниках, то не треба було б платити. А оскільки музикою хазяї кафе затягають відвідувачів, то це повинно визнаватися публічним виконанням у комерційних цілях і відповідно до закону «Про авторське право і суміжні права» обкладатися авторськими відрахуваннями.

Ставки РАТ пропонує невеликі — від 200 до 1000 карбованців на місяць, у залежності від кількості місць у кафе або ресторані. Але утомлені від усіляких поборів хазяї і на це не погоджуються. Доходить до того, що співробітників РАТ приймають за рекетирів і викликають міліцію. Кілька разів навіть збуджували кримінальні справи про вимагання, щоправда, до суду вони не доходили.

У потерпілих свій погляд на те, чому бізнесмени їм не платять.

- Тому, що автор перестав бути людиною, — скаржиться «Известиям» поет Михайло Шабров, автор таких хітів минулого століття, як «Лаванда» і «Хуторянка». — Співаки чомусь говорять: моя пісня. Ну так, вони люди не останні, але пісню-то хто написав? А поет — його ставлять ще нижче, ніж композитора. Недавно мій дуже гарний друг Михайло Державін на ювілеї Марка Захарова, повідомляючи пісню «Мій друг», сказав, що її спеціально для нього написав Володимира Матецький. Це правда, але є ще і я, автор слів цієї пісні. І так роблять багато непоганих взагалі ж артистів. Але якщо їм слова не потрібні, то нехай співають без слів: просто ля-ля-ля.