Питання прав інтелектуальної власності є необхідною умовою участі в міжнародному житті. Сьогодні рівень захищеності прав інтелектуальної власності в багатьох країнах різний, що досить часто служить джерелом конфліктів у міжнародних економічних відносинах. Унаслідок цього в рамках Всесвітньої організації торгівлі (СОТ) розроблена і підписана Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).

Дана Угода визначає право власності на деякі види інтелектуальних продуктів, що раніше в багатьох країнах були практично незахищеними. Так, відповідно до TRIPS комп’ютерні програми, звукові записи і кінематографічні твори повинні захищатися так само, як і літературні, тобто їхні автори мають право заборонити комерційне використання цих продуктів. На думку деяких відомих економістів, держави встановлюють рівень захисту інтелектуальної власності в залежності від співвідношення імітацій і інновацій в економіці. Тобто, якщо країна є новатором, то вона зацікавлена у високому рівні захисту прав інтелектуальної власності, у той же час, якщо країна віддає перевагу (по тим або інших причинах) імітуванню інновацій, те високий рівень захисту авторського права буде їй перешкоджати в цьому.

Сьогодні економічна сила США базується на масштабній інноваційній діяльності. З цих позицій зрозуміло, чому саме Сполучені Штати більше інших піклуються про те, щоб інтелектуальна власність була належним чином захищена в законодавствах країн, що розвиваються, у тому числі й в Україні.

Глобалізаційні процеси і поява міжнародних інститутів, таких, як СОТ, зробили питання прав інтелектуальної власності не внутрішньою справою кожної держави окремо, а необхідною умовою участі в міжнародному житті. Якщо країна не дотримує визначених умов, вона відразу ж стає «непривабливою» для іноземних інвестицій, що не дає можливості розвивати власну економіку.

У сучасних умовах саме інтелектуальна власність стає основним активом компанії, поступово займаючи місце фізичного капіталу. Розвиток більшості галузей, що характеризуються високою вартістю продукції, наприклад, телекомунікації або програмне забезпечення, вимагає серйозного захисту прав інтелектуальної власності. У протилежному випадку ці галузі просто не будуть розвиватися. Крім того, сьогодні, коли ринок праці також поступово втрачає національні границі, відсутність належного захисту прав інтелектуальної власності приводить до відтоку з нерозвинених країн найбільш талановитих людей.

Природно, високий рівень захисту прав інтелектуальної власності досить хвороблива тема для споживачів і виробників у країнах, що розвиваються. Однак повне їхнє ігнорування загрожує перетворенням багатьох внутрішніх проблем таких країн у хронічні.