Винахід цифрового компакт-диску традиційно приписується двом компаніям: або голландці з Philips його придумали самі, або їм допомагали японці з Sony. Відбулося це на самому початку 1980-х. Але є інша версія: CD винайшов американський фізик ще в 1960-х.

Авторство вищезгаданих фірм підтверджують багато джерел, приміром, популярна енциклопедія Wikipedia. Якщо вірити їй, Philips і Sony спільно розробили цифровий компакт-диск у 1980-м, а через два роки в місті Лангенхаген (Langenhagen), біля Ганноверу, почалося його масове виробництво.

Потім підключилися Microsoft і Apple, чиїми стараннями CD перетворився в CD-ROM, що у 1987 році зробив революцію у світі персональних комп’ютерів. От, стало бути, і вся історія появи компакт-диску.

Тепер «альтернативна» точка зору. У 1931 році в Бремертоні (Bremerton), штат Вашингтон, народився Джеймс Расселл (James T. Russell).

Свій перший винахід він зробив у шість років — побудував кораблик з дистанційним керуванням, у трюмі якого по хвилях ходив його сніданок.

У 1953 році Расселл закінчив коледж у Портленде і став бакалавром фізики. Як фізик він і влаштувався на роботу в лабораторію компанії General Electric, де затіяв ряд експериментальних проектів.

Вважається, що Джеймс Расселл був одним з перших, хто став користуватися кольоровим телевізійним екраном і клавіатурою як людино-машинний інтерфейс. Він же першим спроектував і побудував агрегат для зварювання пучком електронів.

У 1965 році, коли інститут Battelle Memorial, що базується в штаті Огайо, відкрив у Ричленді Тихоокеанську північно-західну лабораторію (Pacific Northwest Laboratory) , Расселл став її старшим науковим співробітником. Тоді він уже знав, у якому напрямку буде працювати.

Справа в тім, що фізик був жагучим аматором класичної музики. І, як багато меломанів того часу, Расселл часто сердився на якість, що погіршується з часом, запису на вінілових пластинках.

Намагаючись внести удосконалення, учений навіть намагався використовувати в якості звукознімача голки кактуса.

Один раз у суботу вдень Расселл вирішив накидати схему кращу, на його думку, цифрової системи запису і відтворення звуку.

У підсумку він «родив» дійсно революційну ідею — придумав пристрій, у якому був відсутній фізичний контакт між компонентами процесу програвання запису.

На той момент Расселл був знакомий з цифровим записом даних на перфокартах і магнітній стрічці, але зрозумів, що кращий спосіб — використовувати світло.

0 і 1, темрява і світло — роздумував фізик — якщо двоічний код досить добре ущільнити, у ньому можна зберігати не просто мелодії, а цілі енциклопедії.

В інституті вченому, хоча і не відразу, але пішли назустріч, дозволивши працювати над персональним проектом по перекладу аналогового сигналу в цифру.

І через пару років Расселл винайшов першу оптико-цифрову систему запису і відтворення, що запатентував у 1970 році.

Він знайшов спосіб запису на твердий фоточуттєвий диск даних у виді малюсіньких «бітів», світлий і темних, кожен — мікрон у діаметрі.

Лазерний промінь зчитував двоічний код, а комп’ютер перетворив дані в електронний сигнал, що тоді було порівняно просто перетворити в чутну або видиму «трансляцію». От це і було першим цифровим компакт-диском.

У 1970-у винахідник продовжив удосконалювати своє дітище, намагаючись пристосувати його до будь-якої форми даних.

Як і безліч розробок, що випередили свій час, CD спочатку не занадто зацікавив інвесторів. Але в 1971 році ризиковий бізнесмен Елі Джекобс (Eli Jacobs) заснував корпорацію Optical Recording і запросив Расселла в команду, що повинна була придумати відеодиск.

Ідея була така: поширювати телевізійні програми на невеликих пластмасових носіях, розсилаючи іх поштою, щоб люди могли в будь-який момент подивитися улюблену передачу.

По суті, мова йшла про те, що зараз називається відеомагнітофонами і касетами для них.

У 1974 році на виставці в Чикаго компанія представила оптико-цифрову телевізійну машину для запису і відтворення, перший пристрій, що переводив кольорове зображення в цифру, але світ не перевернувся, інвестори не відреагували.

Через рік, улітку 1975-го, у лабораторію Расселла навідалися представники Philips і невисоко оцінили його роботу: «Вони сказали, що «це дуже добре для збереження даних, але ви не можете пристосувати це для відео або аудіо», — згадував фізик.

Потрібно сказати, що за кілька років до відвідування лабораторії голландська компанія випустила свій лазерний диск для аналогового оптичного відеоплеєра.

У Нідерландах були переконані, що аналог — єдино можливий варіант: «Philips тоді вклала 60 мільйонів доларів у розробку лазерного диска, ніхто не говорив їм, що вони роблять помилку», — розповідав Расселл.

Два місяці згодом після екскурсії по лабораторії винахідника Philips представила компакт-диск — практично точно такий же.

У кінцевому рахунку, не тільки Philips, але і Sony, і інші компанії впритул зайнялися просуванням технології Расселла, не згадуючи його імені.

Сам Расселл, утім, не монополізував права на технологію: «Важко сказати, чи зробили ці люди все самі, незалежно від мене. Адже в тім, що в двох або більш людин, що знаходяться в різних місцях, може народитися та сама ідея, нічого незвичайного немає. Цілком можливо, ми працювали паралельно. Але пізніше вони заплатили за це».

Дійсно, Sony і Philips виплатили ліцензійні платежі від продажів програвача компакт-дисків. Гроші одержали інститут Battelle Memorial, корпорація Optical Recording і її хазяїн Джекобс.

У 1992 році Time Warner і інші виробники дисків подали на Optical Recording у суд, заплативши, у кінцевому рахунку, 30 мільйонів доларів за порушення патентів, тому що суд вирішив — у корпорації ексклюзивні права на технологію CD.

Проте, із усіх цих грошей Расселл жодного разу не одержав ні цента, тому що 26 патентів на «компакт» належали його роботодавцеві, те пак — Optical Recording.

Однак і це винахідника не зупинило. Він продовжив працювати над оптичними системами збереження даних і придумав нового конкурента нагромаджувачам на твердих дисках — оптичну пам’ять довільного доступу (Optical random-access memory — ORAM).

У цій системі немає обертового диска і взагалі — ні однієї частини, що рухається, дані зчитуються світлом. У 1991 році Расселл разом з партнером Полем Наймання (Paul Nye) створив компанію Ioptics — спеціально для ORAM. Але навіть незважаючи на багатомільйонні інвестиції від Microsoft, справа не вигоріла, система виявилася незатребуваною.

Чим зараз займається винахідник, що «народив» за своє життя більш 50 патентів, сказати складно. Останні згадування про нього в пресі датовані 2000 роком, коли 53-літній Расселл був визнаний гідним премії Vollum Award за видатний внесок у розвиток науки і техніки.

Зрозуміло, у всій цій історії можна доглянути прагнення американців приписати собі винахідництво усіх життєвий важливих речей.

Але навіть якщо це так, Джеймс Рассел піонером у своїй справі бути не перестане. Тому, справедливості заради, нехай поряд з новаторством Philips і Sony живе і ця версія появи CD.