Постанова іменем України

«09» липня 2003 року
Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу приватної промислово-торговельної фірми «А» (далі — ППТФ «А») на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2003 за позовом закритого акціонерного товариства « Б» (далі — АТ «Б») до ППТФ «А» про заборону використання словесного позначення «Червона шапочка» (українською та російською мовами) у сфері виробництва і реалізації товарів класу 3 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі — МКТП), що отримало правову охорону на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг від 16.04.2001 № 00000; зобов’язання знищити усі зображення знака «Червона шапочка» (українською та російською мовами) на товарах цього класу та упаковці цих товарів.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2002, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2003, позов задоволено: ППТФ «А» заборонено використовувати словесне позначення «Червона шапочка» (українською і російською мовами), що отримало правову охорону на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг від 16.04.2001 № 00000, власником якого є АТ «Б»; зобов’язано ППТФ «А» знищити зображення товарного знака «Червона шапочка» на виготовлених товарах класу 3 МКТП та їх упаковці.
Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано посиланням на приписи статей 16 та 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
У касаційній скарзі від 20.05.2003 ППТФ «А» просить постанову апеляційної інстанцій у цій справі скасувати, у задоволенні позову відмовити. Скаргу мотивовано тим, що у справі № 00/00 за позовом ППТФ «А» до АТ «Б» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України) про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг від 16.04.2002 № 00000, № 00001, № 00002, № 00003 та № 00004 рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2003 у зв’язку з нововиявленими обставинами визнано частково недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг від 16.04.2002 № 00000, а саме щодо товарів класу 3 МКТП.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2003 судове засідання Вищого господарського суду України у справі було відкладено на 09.07.2003 о 12 год. 00 хв. у зв’язку з переглядом в апеляційному порядку рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2003 у справі № 00/00 і необхідністю подання постанови апеляційної інстанції.
На виконання цієї ухвали у судовому засіданні представником АТ «Б» було пред’явлено постанову апеляційної інстанції від 24.06.2003 зі справи 00/00.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ППТФ «ЮСІ» та скасування судових рішень у цій справі.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі — Державний департамент інтелектуальної власності) позивачеві видано свідоцтво на знак для товарів і послуг від 16.04.2002 № 00000, за яким АТ «Б» надано виключне право на використання знака у вигляді словесного позначення «Червона шапочка» у класі 3 МКТП. Інформацію про це було опубліковано в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність» від 16.04.2001 № 3;
ППТФ «А» застосовувало словесне позначення «Червона шапочка» (українською і російською мовами) на упаковці виробленого ним товару — косметичному кремі, що входить до класу 3 МКТП;
ППТФ «А» не подало жодного документа, що підтверджував би його право на застосування словесного позначення знака «Червона шапочка» на товарах або на упаковці товарів;
рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2002 у справі № 00/00 відмовлено у задоволенні позову ППТФ «А» до АТ «Б» у частині визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг від 16.04.2002 № 00000.
Причиною спору зі справи стало питання про правомірність надання правової охорони знаку за свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 16.04.2002 № 00000. Це питання є предметом спору у справі № 00/00, і судове рішення з цієї справи впливає на судове рішення зі справи № 00000/0-00. Оскаржена постанова апеляційної інстанції від 21.04.2003 зі справи № 00000/0-00 ґрунтується на рішенні господарського суду міста Києва від 06.06.2002 зі справи № 00/00, яким відмовлено у задоволенні позову ППТФ «А» у частині визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг від 16.04.2002 № 00000. Відповідне рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2002.
Однак господарський суд міста Києва рішенням від 13.05.2003 на підставі статті 114 Господарського процесуального кодексу України змінив своє рішення від 06.06.2002 зі справи № 00/00 і цим рішенням від 13.05.2003 визнав частково недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг від 16.04.2002 № 00000, а саме щодо товарів класу 3 МКТП «креми косметичні» та «мила». За апеляційною скаргою АТ «Б» Київський апеляційний господарський суд у справі № 00/00 своєю постановою від 24.06.2003 скасував рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2003, а рішення цього суду від 06.06.2002 залишив без зміни.
З огляду на викладене судовими інстанціями у справі № 00000/0-00 з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування у цій справі, та їм дана правильна юридична оцінка.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (у редакції Закону України від 04.07.2002 р. № 34-IV, що був чинний на час розгляду справи) свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом (частина 2 названої статті).
Свідоцтво надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знака не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника свідоцтва (частина 3 тієї ж статті).
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати (частина 2 статті 20 названого Закону).
За таких обставин рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2001 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2003 з цієї справи слід залишити без змін.
Керуючись статтями 1119 — 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постановив:

1. У задоволенні касаційної скарги приватної промислово-торговельної фірми «А» зі справи № 00000/0-00 відмовити.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2001 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2003 з цієї справи залишити без змін.