В Україні законодавчими актами були закріплені поняття: у 1991 р. – „комерційна таємниця”, „ноу-хау” та „банківська таємниця”; у 1992 р. – „конфіденційна інформація” та „інформація про особу”; у 1994 р. – „державна таємниця”. Законодавством встановлено охорону „лікарської таємниці”, „службової таємниці”, „професійної таємниці”, „адвокатської таємниці”, інформації в автоматизованих системах, „конфіденційної інформації, що є власність держави та інших видів таємниць. Угодою „Про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності” від 15.06.1994 та проектом Цивільного кодексу України, крім службової та комерційної таємниці, було передбачено також захист „нерозкритої інформації”...

Повний текст статті читайте в журналі „Інтелектуальна власність”