Набрав чинності після підписання Президентом України прийнятий Верховною Радою України в травні цього року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності». Про значення цієї події розповідає голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Василь ОНОПЕНКО.

— Це справді помітна подія нашої державної правової політики. Названий Закон – крок у соціально-економічному розвитку України за так званою інноваційною моделлю. Можна, звичайно, говорити: нам до того ще далеко. Але будь-яка стратегічна мета недосяжна без заходів.

Одним із таких заходів вважаю саме Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо правової охорони інтелектуальної власності». Зокрема, й з огляду на те, що він позначений прагненням до системності, цілісності, комплексності. Адже йдеться про уточнення цього напряму в чинних законодавчих актах: у Цивільному, Цивільно-процесуальному, Господарському та Кримінально-процесуальному кодексах, у законах про охорону прав на промислові зразки, на знаки для товарів і послуг, на джерела походження товарів, на топографії інтегральних схем, винаходи і корисні моделі. А в цілому – про авторське право і суміжні права.

Цей перелік засвідчує грунтовність наших прагнень стосовно інтеграції в європейську та світову спільноти. А якщо конкретніше, з точки зору практики, то готуємось увійти до Світової організації торгівлі. І увійти, по можливості, рівноправним партнером. Ця істина, власне, й фігурує в підтексті всіх норм закону.

— Скажіть, будь ласка, про деякі з них конкретніше…

— Ну ось, приміром, зміни до Цивільно-процесуального кодексу. Їх характерна риса – спрямованість на запобігання правопорушенням. До нього введено цілий розділ («Глава 4-А. Запобіжні заходи»). І тут – додаткові статті про підстави вжиття запобіжних заходів щодо правопорушень, про види таких заходів, процедуру їх провадження, оскарження та припинення відповідних судових ухвал тощо. Так само, з урахуванням особливостей, і в Господарському кодексі. А ось у Кримінально-процесуальному кодексі статті 176, 177 та 229, що стосуються порушення авторського права і суміжних прав, порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, а також незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару – подаються в новій редакції…

— Чи не можна процитувати певні положення щодо порушення авторського права і суміжних прав? Маємо дуже багато нарікань, невдоволення, скарг, особливо в сфері комп’ютерних технологій. Впроваджуються вони досить інтенсивно, а правове регулювання відстає…

— Дослівно (зачитаю щодо авторського права і суміжних прав) це звучить так: «Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, – караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення…

Ті ж самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, – караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією…» і таке інше, як у першому положенні…

Такі ж міри відповідальності застосовуються за незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі. Як і у випадку незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, фальсифікованого зазначення походження товару. Допускаються незначні послаблення, якщо правопорушення вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи.

— Що вкладається в поняття «матеріальна шкода»?..

— У документі наводиться примітка. Згідно з нею матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо він у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. А завданою в особливо великому розмірі, – якщо він у тисячу і більше разів перевищує цей мінімум…

— Вже майже десять років діє Закон України «Про охорону прав на промислові зразки». Він чинний, а до останнього часу не вщухають дискусії навколо нього.

— Вони стосуються переважно експертизи заявки, оскарження рішення за нею, способів захисту прав. Саме цим позиціям і приділено основну увагу в змінах до Закону.

У новій редакції, наприклад, подано статтю 14 про експертизу заявки. Тут, як на мене, докладно визначено всі можливі перипетії правовідносин обох сторін з повною їх рівноправністю, а я б сказав – і з перевагою заявника на промисловий зразок, з високою довірою до подавача. Тим більше, що експертиза заявки має статус науково-технічної, здійснюється установою, яка діє згідно з відповідним законодавством і є центром міжнародного обміну виданнями, як це вимагається Конвенцією про міжнародний обмін виданнями, що прийнята в грудні 1958 року Генеральною конференцією ООН з питань освіти, науки, культури. Власне, на підставі кінцевих результатів експертизи заявки й робиться висновок для рішення про видачу чи невидачу патенту.

— До речі, що стосується ситуацій, пов’язаних із втратою документа про винахід чи корисну модель. Раніше, та й сьогодні це викликало й викликає чималі труднощі, ходіння по інстанціях чи не так?

— Тепер їх має бути менше. Відповідну статтю в Законі доповнено пунктом, який гласить, що у випадку втрати чи зіпсування патенту його власникові відповідною установою видається дублікат. У цілому ж щодо захисту прав в оновленій редакції однією із статей Закону роз’яснюється, що суди, відповідно до їх компетенції, розв’язують, зокрема, спори про авторство на промисловий зразок, встановлення факту його використання, визначення власника патенту, порушення прав, компенсації тощо…

— Як змінилися умови надання правової охорони в цій сфері? Мову слід вести, напевне, про зміни до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», який також діє з 1994 року і вже зазнав чимало змін?

— Ті зміни виявилися, вважаю, неістотними, оскільки в нинішньому документі довелося грунтовніше й докладніше подавати деякі норми й положення. Зокрема, зазнали помітного доопрацювання статті, що стосуються умов надання правової охорони, обгрунтування підстав для відмови в ній. Не кажучи вже про норми стосовно дати подання заявки, її експертизи, умов публікації про видачу свідоцтва, оскарження рішення за заявкою, обов’язки, що випливають зі свідоцтва.

Про умови надання правової охорони в цілому. Вона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі. Об’єктом знака може бути будь-яке позначення або комбінація символів. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Воно діє десять років від дати подання заявки і може за клопотанням власника щоразу продовжуватися на десять років. Звичайно, за сплати відповідного збору. Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних та міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки…

І що стосується добре відомого знака. Його охорона здійснюється згідно з однією із статей Паризької конвенції про охорону промислової власності. При визначенні, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі чинники: ступінь відомості чи визнання в певному суспільному секторі; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака; тривалість та район будь-яких реєстрацій знака тощо…

У цілому Закон, здавалося б, нескладний. Але в силу відомих обставин він дуже докладний, навіть деталізований. Його треба читати, вивчати. І не лише службовцям, які працюють в управлінському секторі цієї сфери. Грунтовне знайомство не завадить і безпосереднім суб’єктам діяльності, пов’язаної з цією галуззю права…

— Ще одне конкретне запитання стосовно Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Його прийнято в 2000-му. А вже в 2001 та 2002 роках мали до нього чимало істотних поправок. Новоприйнятим Законом змін, мабуть, внесено не менше? А як же в такому разі зі стабільністю законодавства, якої, як кажуть, нам дуже бракує?..

— Не завжди й не у всьому нам бракує того, про що хором нагадують. Тому всерйоз беремось за інноваційну модель, уточнюємо своє законодавство, коли модель і життя вимагають цього. Навіть якщо доводиться вносити чимало змін. Це стосується в даному разі й Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Зміни внесено в статті 1, 6, 12, 15, 21, 22, 24, 25, 26, 28, 30, 31, 33, 34. А деякі взагалі подано в новій редакції.

Наприклад, щодо порядку одержання патенту на підставі міжнародної заявки. З цим порядком уніфіковано «технологію» одержання національної заявки, за винятками, що випливають з Договору про патентну кооперацію. Докладно встановлюється правове регулювання, оформлення й подання міжнародної заявки, її експертизи, що має статус науково-технічної, а отже, складається з попередньої і формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід (секретний винахід), – кваліфікаційної експертизи. Вона здійснюється спеціальною установою, яка є центром, як ми вже згадували, міжнародного обміну виданнями згідно з відповідною Конвенцією Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй. Тобто йдеться про відкритість, прозорість процесу. І водночас у статті 28 – оновлена редакція однієї з частин. Констатується, що власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору. А що стосується секретного винаходу, то такий дозвіл надається тільки за погодженням з державним експертом. Тому й окрема стаття 35 (про способи захисту) подається у новій редакції. В ній сказано, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, пов’язані з цим Законом. Тобто вони розв’язують спори про авторство, встановлення факту використання винаходу, порушення прав власника патенту, укладення й реалізації ліцензійних угод, про право попереднього користування, про компенсації.

— Закон до його застосування потребує узгодженості з багатьма чинними законодавчими актами… Чи не затягнеться це на тривалий час, як нерідко буває?..

— Це є турбота уряду і його відповідних регіональних органів. Закон набув чинності з дня опублікування – 25 червня 2003 р. Кабінетові Міністрів відведено півроку, щоб забезпечити перегляд і скасування актів, які суперечать цьому Закону, подбати про «плавний» перехід до дій за новими нормами.

До речі, в Законі (в прикінцевих положеннях) є й правова база для такого переходу. Наприклад, встановлюється, що незавершене діловодство стосовно патентів, поданих до введення цього правового акту, здійснюється відповідно до умов на час подання заявки. Так само, як і послуги з правової охорони.