ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Л И С Т

14.01.2004 N 05-3/31

Головам господарських

судів України

У зв’язку з набранням з 1 січня 2004 року чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України вважаємо за необхідне звернути увагу на деякі питання застосування господарськими судами законодавства у розгляді справ, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності.

1. Положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України у розгляді справ зазначеної категорії повинні застосовуватись з урахуванням правил, викладених у цих Кодексах.

1.1. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

1.2. Відповідно до пункту 4 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

2. Відповідно до частини 2 статті 154 Господарського кодексу України до відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами. У Цивільному кодексі України положення про право інтелектуальної власності викладено у Книзі четвертій «Право інтелектуальної власності». Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. У Господарському кодексі України особливості регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності». Отже захист прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

3. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частини 1 статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. А згідно з частиною 2 цієї статті якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. З урахуванням викладених вимог Конституції України та Цивільного кодексу України господарські суди мають застосовувати міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 08.10.2003 N 01-8/1199 «Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності».

4. Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. Отже судам у вирішенні спорів слід застосовувати також правила законів у сфері інтелектуальної власності, до яких відносяться Закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про племінну справу у тваринництві», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». Крім того, окремі правила про права інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад, у частині 4 статті 15 Закону України «Про науково-технічну інформацію», статті 5 Закону України «Про лікарські засоби»тощо.

5. У застосуванні законів про охорону прав на об’єкти інтелектуальної власності судам слід враховувати зміну термінів окремих об’єктів інтелектуальної власності. Так, знаки для товарів і послуг за Цивільним кодексом України (стаття 420, глава 44) та Господарським кодексом України (статті 155, 157-158) визначено як торговельні марки (знаки для товарів і послуг), а фірмове найменування як комерційне (фірмове) найменування (стаття 420, глава 43 Цивільного кодексу України, статті 155, 159 Господарського кодексу України).

6. У зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, якими врегульовано питання про право інтелектуальної власності на комерційне найменування, з 1 січня 2004 року в Україні не застосовується Положення про фірму, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927 року.

Заступник

Голови Вищого господарського суду

України В.Москаленко