Вже понад два століття людством усвідомлюється необхідність ефективної правової охорони авторського права і суміжних прав. Ще у 1886 р. з цією метою на рівні міжнародного співтовариства була прийнята Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, у 1952 р. — Всесвітня конвенція про авторське право, у 1961 р. — Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, у 1971 — Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм. Тобто на міжнародному рівні проголошується необхідність створення національного режиму охорони прав авторів, інтересів виконавців, виробників фонограм…

Повний текс статті на сайті «Юридична газета»