Зі сторінок газет і журналів, з екрана телевізора до нас постійно надходить інформація, що усе більш широко розвертається боротьба з піратством. То там, то тут вилучаються тисячі неліцензійних аудіо- і відеокасет, компакт-дисків із програмним забезпеченням і, як наслідок активної роботи правоохоронних органів, збуджуються сотні кримінальних справ по факту порушення авторського права і суміжних прав. Є вже і засуджені. Їх ще не так багато, але буде більше. Уся справа в тім, що ще зовсім недавно незаконне тиражування і поширення аудіо- і відеопродукції, комп’ютерних програм і інших творів вважалося злочином невеликої ваги (покарання у виді позбавлення волі на термін до 2 років), і, отже, кримінальна справа, збуджена у відношенні керівника підприємства, могло бути припинене.

Усе змінилося з прийняттям Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України в частині правової охорони інтелектуальної власності» (N 850 — IV від 22.05.03 р.). Зміни внесені в три статті Кримінального кодексу України:
* ст. 176 («Порушення авторського права і суміжних прав»);
* ст. 177 («Порушення прав на винаходи, корисну модель, промисловий зразок, топологію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторська пропозиція»);
*ст. 229 («Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого позначення походження товару»).

Тепер фізична особа може бути позбавлена волі на термін від 2 до 5 років за порушення авторського права і суміжних прав, прав на промислову власність, за незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого позначення походження товару. А це уже злочин середньої ваги і, отже, кримінальна справа у відношенні обвинувачуваного не може бути припинена. Кримінально карне заподіяння потерпілому, тобто автору чи твору правовласнику авторського права і суміжних прав чи прав промислової власності, матеріального збитку в особливо великому розмірі — більш 17000 грн.

Прочитавши цю «страшилку», багато керівників підприємств спробують відмахнутися від її як від настирливої мухи. На їхню думку, залучення до відповідальності їм не грозить: аудіо- і відеокасети, компакт-диски з програмним забезпеченням підприємство, яким вони керують, не тиражує і не продає. Чужі винаходи і будь-які інші об’єкти промислової власності на підприємстві не використовуються. А тим більше не випускається продукція під чужою торговою маркою — собі адже буде дорожче.

Добродії керівники, не розслаблюйтеся. На вашому підприємстві є те, що може привести вас на лаву підсудних: це персональний комп’ютер, використовуваний вами, вашим бухгалтером, секретарем, менеджером і будь-яким іншим фахівцем підприємства. Деякі керівники підприємств не підозрюють про те, що програмне забезпечення, установлене на ПК, є неліцензійним, тобто контрафактним. «Ну і що?! — викликне керівник, довідавшись це. — Адже ми ж не тиражуємо ПО і не продаємо його іншим особам».

Переконати керівника будь-якого рівня в тім, що просте використання неліцензійного ПО може привести його до кримінальної відповідальності, без ознайомлення зі статтею 176 КК України дуже важко.

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так саме незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі,
— караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на рядків до двох років, або позбавленням волі на тієї самий рядків, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

У частині 1 статті 176 КК України об’єктивна сторона злочину містить у собі:
* незаконне відтворення (тиражування) і поширення об’єктів авторського права;
* інші навмисні порушення авторського права.

Чому відтворення і поширення об’єктів авторського права виділено окремим рядком у частині 1 статті 176? Адже ці два способи використання об’єктів авторського права є майновим правом суб’єктів авторського права. Мені здається, причина такого виділення криється в тім, що споконвічно боротьба з контрафактною продукцією почалася в Україні з вилучення в лоточників неліцензійних компакт-дисків. Таким чином, поза полем бою залишилися порушення інших авторських прав:
* всіх інших майнових прав на твір;
* немайнових прав автора.

Для того, щоб визначитися з тим, що ж входить у майнове право автора, звернемося до статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

До майнових прав автора відносяться:
* винятково права на використання твору;
* винятково права чи дозволяти забороняти використовувати твір іншим особам.
Немайнові права автора викладені в статті 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Стаття 14. Особисті немайнові права автора
1. Автору належати такі особисті немайнові права:
1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
2) забороняти під година публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під година будь-якого його публічного використання;
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
2. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Відзначимо, що відповідальність за здійснення дій, викладених у статті 176 КК України, настає у випадках заподіяння матеріального збитку. Це значить, що об’єктом злочину можуть бути тільки майнові права автора.

Таким чином, присвоєння авторства, порушення цілісності твору не є кримінально карними діяннями.

Однак не слід порушувати і немайнові права автора. Адже якщо автор доведе в суді своє авторство на програмний продукт, розповсюджуваний під чужим ім’ям, то особа, що робить ці дія (відтворює комп’ютерну програму під чужим ім’ям), може бути притягнута до кримінальної відповідальності по статті 176 КК України.

Закручування гайок

Відповідальність за здійснення дій, викладених у частині 1 статті 176, настає у випадку заподіяння автору (чи правовласнику авторського права на програмний продукт) матеріального збитку у великому розмірі — більш 3400 грн.

Як бачите, сума не така вже і велика. Вона приблизно дорівнює сумарный вартості двох використовуваних на ПК програмних продуктів корпорації Microsoft: операційної системи й офісного пакета. Тому що ці дві програми встановлені практично на будь-якому ПК, те ясно, що наявність на підприємстві всього одного комп’ютера з неліцензійним програмним забезпеченням може привести користувача на лаву підсудних. У підсумку можна одержати покарання у виді:
* штрафу від 3400 грн. до 17000 грн;
* виправних робіт на термін до 2 років;
* позбавлення волі на термін до 2 років.

Ознайомитися з кваліфікаційними ознаками, що посилюють відповідальність за порушення авторських майнових прав на комп’ютерні програми, можна, прочитавши частини 2 і 3 статті 176 КК України.

Відповідно до частини 2 статті 176 КК України ті ж протиправні дії, що і викладені в частині 1 статті 176, але зроблені неодноразово, або групою осіб по попередній змові, або що заподіяли правовласнику матеріальний збиток в особливо великому розмірі — більш 17000 грн., караються одним з наступних способів:
* штрафом у розмірі від 17000 грн. до 34000 грн.;
* виправними роботами на термін до 2 років.
* позбавленням волі на термін від 2 до 5 років.
Якщо ж порушення авторських майнових прав зроблено посадовою особою з використанням службового становища стосовно підлеглого (частина 3 статті 176), то на таку особу накладається наступне покарання:
* штраф у розмірі від 8500 до 17000 грн.;
* арешт на термін до 6 місяців;
* обмеження волі на термін до 2 років.

Судом може бути встановлений додатковий захід покарання у виді позбавлення права займати визначені посади на термін до 3 років.

Як випливає зі статті 176 КК України, санкції, застосовувані до порушника закон, можуть бути різні. Розмір штрафу визначається судом виходячи з ваги зробленого злочину і майнового стану засудженого. Статтею 176 КК України не передбачена конфіскація майна засудженого.

Як посадовій особі уникнути проблем?
Насамперед необхідно згадати про старий як світ засіб — профілактика. Адже легше запобігти неліцензійне використання ПО, чим мати справу зі служителями Феміди.
Як це зробити? Настійно рекомендую завести на кожен ПК ліцензійну карту наступного виду.
* Інвентарний номер ПК _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
* Ф.И.О. користувача _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
* Перелік програмного забезпечення, необхідного для рішення виробничих задач _ _ _ _ _ __ _
* Наявність дозволу (ліцензії) на використання ПО:

Після складання ліцензійної карти на ПК із його вінчестера видаляється все неліцензійне програмне забезпечення. Через де-який час на ПК неодмінно з’явиться неліцензійне програмне забезпечення. Причина тому — допитливість користувача, а також відсутність почуття відповідальності персоналу підприємства за дію по установці і використанню неліцензійного ПО.

Щоб відбити в працівників підприємства бажання використовувати неліцензійне програмне забезпечення, необхідно в розділі «Відповідальність» посадової інструкції користувача ПК записати наступне:
* Користувач (указати посаду працівника підприємства) несе кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства за установку і використання на ПК неліцензійного програмного забезпечення.

Нерідкі випадки, коли працівник підприємства видаляє з вінчестера ПК ліцензійне програмне забезпечення. Причина такого явища одна: бажання попрацювати з новою версією ПО. Така допитливість, звичайно, похвальна, але чревата великими неприємностями. Щоб узяти під контроль такий творчий початок працівника підприємства, необхідно укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність. Крім того, у розділі «Відповідальність» посадової інструкції користувача ПК повинна бути зроблена ще один запис:
* Користувач (указати посаду працівника підприємства) несе матеріальну відповідальність за видалення з вінчестера ПК ліцензійного програмного забезпечення.

Бажано призначити відповідального за проведення інвентаризації програмного забезпечення, установленого на ПК. Таку інвентаризацію бажано проводити щомісяця.

Перед тим, як увести ці нововведення, проведіть із усіма користувачами ПК невеликий «лікнеп» про авторське право і відповідальність за порушення авторського права. Якщо під рукою немає знаючої людини, то хоча б дайте почитати працівникам підприємства цю статтю.

Провівши всі ці заходи, керівник підприємства зможе уникнути кримінальної відповідальності по статті 176 КК України. Відповідати будуть конкретні порушники авторського права на програмне забезпечення.

Якщо ж вас залучили в якості обвинувачуваного по статті 176 КК України, то ваші дії повинні бути наступні:
1. Спробуйте зменшити матеріальний збиток. Якщо ця сума буде менш 3700 грн., то правопорушення можна буде кваліфікувати як адміністративне (стаття 51-2 Кодексу про адміністративні правопорушення). А таке правопорушення спричиняє усього лише накладення штрафу в розмірі 10 до 200 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян.
2. Якщо все-таки сума матеріального збитку буде в межах від 3400 грн. до 17000 грн., то ви вчинили злочин невеликої ваги. А це значить, що кримінальна справа у відношенні вас може бути припинено. Для цього вам необхідно щиросердно покаятися, активно робити допомогу слідству в розкритті злочину, а також цілком відшкодувати збиток, заподіяний власнику авторського права на програмне забезпечення (стаття 45 КК України). Крім того, колектив підприємства може взяти посадову особу на поруки (стаття 46 КК України).
3.Якщо ж ви вчинили злочин середньої ваги і вам грозить покарання у виді позбавлення волі, то ви можете сподіватися на умовний термін чи відстрочку виконання вироку.