Київський апеляційний господарський суд

Постанова іменем України 24.09.2002р.

Київський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого — судді суддів

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УУУ» на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2002р. у справі № 000

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХХХ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «УУУ»,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав»,

про визнання використання об’єкту авторського права порушенням авторських прав позивача, заборону використання об’єкту авторського права, припинення розповсюдження, вилучення і знищення упаковки, виготовленої з його використанням, стягнення компенсації в розмірі 140.000 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 40.000 грн., визнання недійсним свідоцтва ПА № 000 від ХХ.ХХ.2001р.,

за участю представників: позивача: Присутні відповідача: Присутні третьої особи: не з’явились,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання використання відповідачем зображення голови закутаного у рушник усміхненого малюка порушенням його авторських прав, заборону відповідачеві використання цього об’єкту авторського права, припинення розповсюдження, вилучення і знищення упаковки, виготовленої з його використанням, стягнення компенсації в розмірі 140.000 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 40.000 грн., визнання недійсним свідоцтва № 000 від ХХ.ХХ.2001р. про державну реєстрацію прав автора на твір.

Рішенням господарського суду міста Києва від ХХ.ХХ.2002р. у справі № 000 позов задоволене повністю.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та провадження у справі припинити . В обґрунтування свого прохання відповідач зазначив, що місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права: позивач не має законного права на використання зображення голови закутаного у рушник усміхненого малюка, оскільки відповідні права належать батькам дитини та відповідачеві, спір не підлягав вирішенню в господарському суді, оскільки визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір неможливо без залучення автора (фізичної особи) до участі у справі.

Позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні та додатково подані докази, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від ХХ.ХХ.2002р. підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «ХХХ» зареєстровано ХХ.ХХ.1997 року та з того ж року провадить діяльність з виробництва та реалізації пральних порошків, шампунів, солі для ванн, косметичних масел, інших миючих засобів та товарів для догляду за дитиною під назвою «ККК» із використанням на упаковці зображення голови усміхненого малюка, закутаного у рушник.

При цьому, свої виключні майнові авторські права на використання даного зображення позивач підтвердив свідоцтвом № 0001, що видано йому ХХ.ХХ.2001р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, яке засвідчує реєстрацію в цьому департаменті ХХ.ХХ.2001р. авторського договору між позивачем та громадянином К., чиє авторство на зазначений твір зареєстровано ХХ.ХХ.2001р. в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та засвідчено свідоцтвом цього департаменту № 0008 з датою видачі — ХХ.05.2001р.

В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю «УУУ» зареєстровано ХХ.ХХ.1999р., основним видом його діяльності є виробництво та реалізація пральних порошків, шампунів, солі для ванн, косметичних масел, інших миючих засобів та товарів для догляду за дитиною. З 2000 року відповідач розпочав виготовлення та реалізацію зазначених товарів під назвою «ААА» в упаковці, що містить зображення голови усміхненого малюка, закутаного у рушник, що співпадає із зображенням, яке використовує позивач.

Відповідач наполягає, що автором спірної фотографії є громадянин П., він же — батько дівчинки, чиє зображення використовується.

Згідно з установчим договором про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «УУУ», громадянин П. є одним з засновників відповідача.

В обгрунтування позиції відповідача надані свідоцтво про державну реєстрацію в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України ХХ.11.2001р. прав автора на твір ПА № 000 з датою його видачі ХХ.12.2001р., свідоцтво» про народження ХХ.01.1996р. громадянки П. та численні фотографії дитини.

Рішенням суду 1-ї інстанції, що оскаржується, визнано недійсним свідоцтво № 000 від ХХ.ХХ.2001 року про державну реєстрацію прав автора на твір в частині фото 3, 4 (Н.) без залучення до участі в справі автора П. .та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, який є самостійною юридичною особою.

Своє рішення в цій частині місцевий суд мотивував тим, що згідно з абзацом 3 п. 3 ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції до 11.07.2001р.) ( 3792-12 ) при виникненні спору реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства.

Між тим, з цим висновком суду погодитись не можна, оскільки відповідно до цієї ж норми права реєстрація вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше, а тому прийняття рішення за наявності спору про авторство без оцінки заперечень з боку відповідача по справі є неправомірним.

До того ж, згідно з ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції Закону № 2627-111 від 11.07.2001) ( 3792-12 ), яка в цій частині відповідає положенню ст. 4 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції до 11.07.2001р.) ( 3792-12 ), автор — це фізична особа, яка своєю творчою працею створили твір. При цьому Закон України «Про авторське право і суміжні права» ( 3792-12 ) пов’язує виникнення авторського права саме з створенням твору, а не з реєстрацією права на нього.

Таким чином, суд 1-ї інстанції прийняв рішення про права і обов’язки осіб (громадянина П. та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України), що не були залучені до участі у справі, а це згідно з п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Наведене вище дозволяє зробити висновок про неможливість вирішення даної справи по суті без вирішення питання щодо встановлення авторства зображення голови усміхненого малюка, закутаного у рушник.

Оскільки фізичні особи — громадяни П. та К. — відповідно до ст.ст. 1, 21 ГПК України не можуть бути сторонами в судовому процесі у господарському суді, то й спір в цілому не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі належить припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ).

На підставі викладеного апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 ГПК України ( 1798-12 ), п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» ( 7-93 ), апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду міста Києва від ХХ.ХХ.2002р. у справі № 000 скасувати.

Провадження у справі припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ).

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ХХХ» 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 1 від ХХ.ХХ.2002р.

Державне мито в розмірі 942 (дев’ятсот сорок дві) грн. 50 коп., сплачене в зв’язку з подачею апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 3 від ХХ.ХХ.2002р., повернути товариству з обмеженою відповідальністю «УУУ».