1. Загальні положення

1.1. Рекомендації щодо охорони та захисту авторського права у засобах масової інформації (далі – Рекомендації) розроблені відповідно до норм Цивільного кодексу України, Законів України „Про авторське право і суміжні права” (далі – Закон № 3792-ХІІ), „Про інформацію”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про інформаційні агентства”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про видавничу справу”, „Про телебачення і радіомовлення” та інших нормативно-правових актів.

1.2. Рекомендації розроблені з метою надання методичної допомоги засобам масової інформації у частині охорони та захисту авторського права при створенні та використанні об’єктів авторського права та іншим суб’єктам господарювання, які використовують об’єкти авторського права, що належать засобам масової інформації.

2. Взаємозв’язок об’єктів, суб’єктів авторського права та об’єктів, суб’єктів інформаційних відносин

2.1. Об’єктами авторського права у діяльності засобів масової інформації є твори науки, літератури і мистецтва, що є результатом інтелектуальної, творчої діяльності авторів.

Суб’єктами авторського права у діяльності засобів масової інформації є штатні та позаштатні журналісти, оператори, режисери та інші творчі особи, які створюють об’єкти авторського права, а також засоби масової інформації, яким належать майнові права інтелектуальної власності на твір відповідно до договору або закону.

2.2. Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах (стаття 8 Закону України «Про інформацію»).

Основними суб’єктами інформаційних відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації (стаття 42 Закону України „Про інформацію”).

2.3. До видів інформації належить масова інформація – це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.

Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, збірки, бюлетені, інші видання, що мають постійну назву, номер видання та друкуються не рідше одного разу на рік. Аудіовізуальними засобами масової інформації (недрукованими засобами масової інформації) є: радіомовлення, телебачення, звукозапис, відеозапис інформації тощо (стаття 20 Закону України „Про інформацію”). До останніх засобів належать Інтернет - видання (інформаційні сайти, електронні видання).

2.4. Основними видами продукції інформаційних агентств є: електронна, друкована, фото-, кіно-, аудіо- та відеопродукція (стаття 27 Закону України „Про інформаційні агентства”). Зазначена продукція може бути об’єктом авторського права (літературний, музичний, аудіовізуальний, фотографічний твір тощо).

2.5. Засоби масової інформації надають інформацію шляхом її оприлюднення або повторного доведення до відома публіки, зокрема, публічного сповіщення аудіовізуальних творів та аудіовізуальної інформації, опублікування статей, заміток, інтерв‘ю, оглядів, малюнків, фотографій тощо. Усі перераховані об‘єкти є об’єктами авторського права (передачі (програми) мовлення є об’єктами суміжних прав). Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Тому, засоби масової інформації у своїй діяльності повинні керуватися як положеннями законодавства у сфері засобів масової інформації, так і нормами законодавства з питань авторського права і суміжних прав.

3. Об’єкти, що не охороняються Законом України „Про авторське право і суміжні права”

3.1. Будь-яка особа може вільно використовувати об’єкти, що не охороняються Законом № 3792-ХІІ. До таких об’єктів належать (стаття 10 цього Закону):

повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

розклади телерадіопередач та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

3.2. При вирішенні питання надання охорони інформації як об’єкту авторського права, необхідно враховувати форму подання цієї інформації.

Наприклад, розклад телерадіопередач як такий не є об'єктом авторського права, якщо він підпадає під ознаки, визначені у статті 10 Закону № 3792-ХІІ. Проте якщо упорядкування розкладу телерадіопередач є результатом творчої праці і такий розклад відповідає критеріям оригінальності, зокрема містить авторські коментарі, анотації, художнє оформлення тощо, то його може бути визнано об'єктом авторського права. У такому випадку правовій охороні підлягає право на твір у цілому та на відповідні його елементи, які містять ознаки твору як об'єкта авторського права, тобто не лише оригінальності, але й творчого характеру, що не перешкоджає використанню за відсутності дозволу автора розкладу телерадіопередач як такого без зазначених елементів (пункт 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав”).

4. Випадки вільного використання творів, характерні для засобів масової інформації

4.1. У випадках, передбачених статтями 21-25 Закону № 3792-ХІІ твір може бути вільно, без згоди автора (інших осіб, які мають авторське право) та безоплатно використаний будь-якою особою за умови додержання вимог, передбачених зазначеними статтями.

На практиці можливі такі випадки вільного використання творів, характерні для засобів масової інформації (стаття 21 Закону № 3792-ХІІ):

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються;

2) вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою.

Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21-25 зазначеного Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

4.2. Вільно без виплати авторської винагороди можуть використовуватися твори, які стали суспільним надбанням (стаття 30 Закону № 3792-ХІІ).

4.3. У випадках вільного використання творів обов’язковим є дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 Закону № 3792-ХІІ, а саме: зазначенні імені автора і джерела запозичення.

5. Створення і розповсюдження інформаційної продукції, яка є об’єктом авторського права

5.1. Діяльність засобів масової інформації у контексті створення та використання об’єктів авторського права має дуалістичний характер. Відповідно до законодавства засоби масової інформації використовують твори авторів (інших осіб, які мають авторське право), та водночас, самі засоби масової інформації мають безпосереднє відношення до створення творів.

5.2. Створення та розповсюдження інформаційної продукції, яка є об’єктом авторського права часто передбачає участь багатьох осіб (співавторів). Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення (стаття 13 Закону № 3792-ХІІ).

Не визнаються співавторами твору особи, що допомагали авторові:

1) технічно (друкарки, креслярі, стенографи та ін.);

2) організаційно (продюсери, видавці тощо);

3) матеріально (спонсори, меценати та ін.)

5.3. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до Закону (стаття 9 Закону № 3792-ХІІ). Назва твору (заголовок), фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об’єкти авторського права лише у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора й є оригінальними.

Назви твору (заголовки) можуть поділятися на:

1) заголовки, що не є оригінальними. Такі назви статтей користуються авторською охороною у складі інформації, проте їхнє подальше використання не може вважатися порушенням прав автора;

2) заголовки, що є невід’ємною частиною твору. Такі назви не є об’єктами авторського права, оскільки законодавство охороняє лише ті частини твору, що можуть використовуватися самостійно;

3) заголовки, в яких використовуються інші об’єкти авторського права (прислів’я, афоризми, цитати з інших творів, відомі вислови тощо). Використання таких творів здійснюється з дотриманням прав авторів (інших осіб, які мають авторське право).

5.4. Серед найбільш поширених частин творів, що включаються до нових об’єктів авторського права є кадри з фільму, мультиплікаційного фільму, окремих фрагментів музичних творів. Для включення до замітки, статті, рекламної інформації, передачі мовлення тощо частини аудіовізуального твору (кадру із фільму), фотографічного твору, твору образотворчого мистецтва, музичного твору, ілюстрацій, схем тощо, необхідно отримати дозвіл від автора (іншої особи, яка має авторське право) на таке включення та подальше використання у складі нового об’єкту авторського права і (або) суміжних прав.

5.5. Інтерв’ю - бесіда (розмова) журналіста з відомою особою, спеціалістом чи іншою особою.

Авторське право на інтерв’ю належить до співавторства. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла (стаття 13 Закону № 3792-ХІІ).

Існують такі види інтерв’ю:

інтерв’ю-монолог (повідомлення чи розповідь у вигляді розповіді особи у відповідь на питання, запропоноване журналістом);

інтерв’ю-повідомлення (лаконічний виклад бесіди журналіста з особою);

інтерв’ю-зарисовка (крім змісту бесіди, передбачається також розкриття обставин, за яких відбулася розмова);

інтерв’ю-роздум (розгорнутий коментар до факту, події).

Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю. Доцільним є попереднє узгодження тексту інтерв’ю з інтерв’юйованою особою, можливість переглянути матеріал або прослухати відповідну передачу (програму) перед її трансляцією.

Взаємовідносини між особою, яка дала інтерв’ю, та особою, яка його взяла, узгоджуються у договорі.

5.6. Автор твору образотворчого мистецтва, фотографічного твору володіє виключними майновими правами на використання своїх творів та правом дозволяти чи забороняти іншим особам:

• відтворення творів (у періодичній пресі й іншій поліграфічній продукції, в електронному вигляді, у тому числі в мережі Інтернет);
• включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
• розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
• публічний показ, публічну демонстрацію, публічне сповіщення творів;
• подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (у тому числі в мережі Інтернет);
• переробку й інші подібні зміни творів (монтаж, колаж та ін.)

Використання твору у засобах масової інформації здійснюється за наявності дозволу автора (іншої особи, яка має авторське право) цього твору на підставі договору. Порушенням прав автора (художника, скульптора, фотографа тощо) вважається монтаж або колаж, що передбачають поєднання декількох зображень чи внесення змін до вже наявного знімка. Ці твори будуть похідними по відношенню до існуючих творів. Похідні твори не можуть використовуватися без дозволу авторів (чи інших осіб, які мають авторське право) існуючих творів. Використання творів здійснюється на підставі договору.

6. Дотримання особистих немайнових прав авторів

6.1. Автору належать такі особисті немайнові права (стаття 14 Закону № 3792-ХІІ):

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора (право на недоторканність твору).

Ці права є невіддільними (невідчужуваними) від автора твору і такими, що не передаються, не заповідаються, не даруються. Виключення складає право на недоторканність твору. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами (стаття 439 Цивільного кодексу України).

6.2. Забороняється привласнення авторства на твір особою, яка не є його автором. Особи, які використовують твори зобов’язані зазначати ім’я автора під час використання твору, навіть у випадках вільного використання твору (статті 21-25 Закону № 3792-ХІІ).

6.3. Автори наділяються правом бути анонімом (забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом) (стаття 26 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”).

Журналіст має право:

на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду;

задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства.

Таємниця авторства охороняється на рівні прав журналіста та права автора твору. Журналіст має право не зазначати своє авторство на інформацію, за аналогією із правом автора на анонімне представлення твору та його право на псевдонім. Підстави, умови та порядок розголошення відомостей про автора можуть бути такими ж, як і у випадках із правами журналіста – автора твору.

Журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації (стаття 26 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”).
Редакція зобов‘язана розкрити авторство матеріалу, якщо таке зобов`язання на неї покладено рішенням суду (ухвалою, вироком, постановою) у зв`язку з необхідністю відвернути загрозу заподіяння шкоди національній безпеці, громадському порядку; здоров`ю та моральності людини; правам і свободам інших осіб, або ж - задля запобігання злочинів.

Обмеження права на таємницю авторства може здійснюватись лише за рішенням суду.

6.4. Автор (журналіст) має право вибирати псевдонім, зазначати чи вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені на творі та його примірниках, під час будь-якого публічного використання твору.

Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство (стаття 11 Закону № 3792-ХІІ).

Творчий працівник телерадіоорганізації має право користуватися псевдонімом, застерігати від розголошення таємниці псевдоніму (стаття 38 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”). Обов`язком телерадіоорганізації є зберігання у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені (стаття 37 цього Закону).

6.5. Право на недоторканність твору означає, що ніхто не має права переробляти твір без дозволу автора, якщо така переробка може призвести до перекручення, спотворення або іншої зміни твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводження твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами (стаття 439 Цивільного кодексу України).

6.6. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (стаття 278 Цивільного кодексу України).

6.7. Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення (стаття 442 Цивільного кодексу України).

7. Журналісти як суб’єкти авторського права

7.1. Згідно із законодавством у сфері засобів масової інформації до суб’єктів авторського права належать:

журналісти, що працюють у штаті засобу масової інформації (штатні журналісти);

позаштатні журналісти;

фотографи;

оператори;

режисери;

інші особи.

До журналістів за умовами і нормами прирівнюються кіно- і телеоператори, режисери та інші працівники засобів масової інформації, якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп (стаття 15 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”).

Журналіст - це творчий працівник, який збирає, одержує, створює та готує відповідну інформацію. Результат інтелектуальної творчої діяльності журналіста є твір, призначений для розповсюдження з метою задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, держави.

7.2. Журналісти поділяються на штатних та позаштатних. Штатні та позаштатні журналісти, виконують роботу на підставі договорів. Перші – на підставі трудового договору, другі – цивільно-правового договору.

За трудовим договором, журналіст виконує свої завдання відповідно до вимог, передбачених цим договором, посадовою інструкцією та завданням роботодавця. Як правило, за цим договором майнові права передаються (відчужуються) журналістом роботодавцю (засобу масової інформації).

На відміну від штатного журналіста, у випадку позаштатного журналіста предметом цивільно-правового договору є конкретно виконана робота. Як правило, договором визначається належність (передача) майнових прав суб’єкту господарювання - засобу масової інформації.

8. Авторське право на збірники та інші складені твори засобів масової інформації

8.1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування) (стаття 19 Закону № 3792-ХІІ). Засіб масової інформації як упорядник користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору засобу масової інформації. Авторське право упорядника збірника (засобу масової інформації) не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

8.2. Друковані періодичні видання, які містять твори авторів, вважаються складеними творами і підлягають охороні авторським правом. Якщо твори, що ввійшли до складу видання, є об’єктами авторського права, видавець користується авторським правом лише за умови дотримання прав кожного з авторів творів. Використання твору видавцем допускається на основі договору, укладеного із автором (іншою особою, яка має автоське право), за винятком випадків вільного використання, передбачених розділом 4 цих Рекомендацій.

8.3. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому (стаття 19 Закону № 3792-ХІІ). Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім’я або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором.

8.4. Видавці періодичних видань володіють правами на:

1) використання свого видання в цілому;

2) зазначення свого імені під час використання таких видань;

3) використання службових творів, які стали частиною видання;

4) використання творів, права на які були передані видавцеві за договором.

8.5. Електронні засоби масової інформації (Інтернет-видання) можуть мати окремі Інтернет-видання або мати Інтернет-сторінки традиційних (друкованих) засобів масової інформації. Інформація Інтернет-видання розміщується на веб-сайті. Веб-сайт належить до складених творів та поєднує ряд об’єктів авторського права і (або) суміжних прав:

комп’ютерну програму (написану на HTML-коді);

статті, інтерв’ю, фотографії, аудіофайли, рекламну інформацію та інше інформаційне наповнення сторінок веб-сайту, художнє оформлення (дизайн).

На відносини, що виникають при створенні та використанні складених творів. У тому числі в мережі Інтернет, поширюються норми статті 19 Закону № 3792-ХІІ.

Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є відтворення та подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до статті 15 зазначеного Закону, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право). Згідно зі статтею 1 Закону відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.

9. Врегулювання договірних відносин засобами масової інформації

9.1. Відносини засобів масової інформації з суб’єктами авторського права або власниками інформації здійснюються на основі укладених між ними договорів (стаття 32 Закону України „Про інформаційні агентства”).

9.2. Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) (стаття 33 Закону № 3792-ХІІ).

У разі передання (відчуження) майнових прав засобу масової інформації на твір, який може бути неодноразово використаний, взаємовідносини доцільно оформити письмовим договором.

9.3. При створенні видання, передачі (програми) мовлення беруть участь різні особи, зокрема, автори тексту, журналісти, сценаристи, режисери та ін. Врегулювання взаємовідносин між видавцем (телерадіоорганізацією, інформаційним агентством) та автором здійснюється на підставі укладених договорів. Це можуть бути:

1) договори про передачу прав на використання твору (ліцензійний договір, авторський договір)

2) договори про створення за замовленням і використання твору;

3) договори про передання (відчуження) майнових прав;

4) трудові договори тощо.

Укладений договір може бути також змішаним договором відповідно до норм цивільного законодавства.

9.4. Видавництво (телерадіоорганізація, інформаційне агентство) укладає договори, відповідно до яких регулюються питання створення та використання творів, що входять до видання, передачі (програми) мовлення.

Можливі випадки взаємовідносин автора (журналіста) та засобу масової інформації:

1) автор перебуває у трудових відносинах із видавництвом (телерадіокомпанією, інформаційним агентством);

2) автор є позаштатним журналістом.

9.5. Якщо твір створюється у порядку виконання трудових відносин, то правовідносини регулюються згідно із статтею 429 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнові права інтелектуальної власності на об‘єкт, створений у зв‘язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об‘єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами трудового договору з автором - працівником засобу масової інформації, його твори визнаються службовими, а майнові права на них регулюються цим договором.
У договорі, відповідно до якого майнові права за договором належать роботодавцю може бути передбачено, що усі майнові права на службові твори, створені працівником під час виконання трудових обов’язків, переходять до роботодавця. У разі передання (відчуження) працівником роботодавцю всіх майнових прав на твір, створений ним у порядку виконання трудового договору, працівник втрачає ці права, залишаючись носієм особистих немайнових прав.

Перелік службових обов’язків автора може бути прописано окремо в посадовій інструкції. Конкретне службове завдання може бути видане уповноваженою посадовою особою роботодавця (наказ, розпорядження тощо).

9.6. У сфері телерадіомовлення створення програм (передач) мовлення, а також творів, які є складовою частиною цих програм (передач), частіше всього, здійснюється у службовому порядку (журналістами, режисерами, операторами тощо).

При укладанні договору між автором-працівником і роботодавцем - телерадіоорганізацією доцільно визначити положення щодо належності майнових прав. За відсутності такого договору майнові права на об‘єкт, створений у зв‘язку з виконанням трудового договору, належатимуть працівнику та роботодавцю (автору і телерадіоорганізації) спільно.

9.7. Взаємовідносини між автором – позаштатним журналістом, визначаються на підставі цивільно-правового договору (договору про передачу прав на використання твору, договору про створення за замовленням і використання твору, договору про передання (відчуження) майнових прав тощо).

Згідно із договором про передачу прав на використання твору (ліцензійного договору, авторського договору) автор передає право на використання твору засобу масової інформації. У договорі мають бути передбачені конкретні або всі можливі способи використання твору. Наприклад, при переданні права на використання твору в мережі Інтернет, в договорі має бути зазначене право на використання твору способами його відтворення, подання до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до твору з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, а у разі продажу твору через мережу Інтернет, також розповсюдження твору шляхом продажу.

9.8. Договір про передачу прав на використання твору вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди) (стаття 33 Закону № 3792-ХІІ).

9.9. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 Закону № 3792-ХІІ, будь-якій іншій особі, у тому числі засобу масової інформації, повністю чи частково на підставі договору про передання (відчуження) майнових прав (стаття 1113 Цивільного кодексу України, стаття 31 Закону № 3792-ХІІ).
Договір передбачає відчуження майнових прав від автора іншій особі – засобу масової інформації на відповідних умовах. Відповідно до умов цього договору права можуть бути переданими повністю або частково. При відчужені майнових авторських прав у повному складі передається увесь їх комплекс, передбачений чинним законодавством, а сам автор втрачає майнові авторські права на цей твір, набувач авторських прав стає їх власником. Якщо автор передає частину майнових авторських прав, він втрачає право на передану частину прав, залишаючи за собою права, які не були передані, а набувач отримує власність лише на передані йому права.

9.10. Одним із видів цивільно-правового договору може бути видавничий договір. Такий договір може укладатися між періодичним засобом масової інформації та автором (позаштатним журналістом).

Сторонами видавничого договору є:

автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір;

видавництво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції (згідно із статтею 1 Закону України „Про видавничу справу”).

Видавничий договір може бути укладений на вже створений твір і на твір, який буде створено у майбутньому. У цьому випадку укладається авторський договір про створення за замовленням і використання твору.

9.11. При укладенні договору про створення за замовленням і використання об’єктів права інтелектуальної власності (стаття 1112 Цивільного кодексу України) одна сторона (творець — письменник, художник тощо) зобов’язується створити твір відповідно до вимог другої сторони (замовника) та у встановлений строк.

Договір про створення за замовленням укладається до створення твору, в якому може бути передбачено:

істотні вимоги замовника до майбутнього твору;

терміни створення твору;

розмір і порядок виплати винагороди;

передачу прав на твори, створені за замовленням, особі – замовнику (інакше відповідно до статті 430 Цивільного кодексу України майнові права належатимуть зазначеним особам спільно).

У випадку засобів масової інформації замовником може бути засіб масової інформації (видавництво, телерадіоорганізація, інформаційне агентство), виконавцем замовлення – автор.

Замовник має право визначати: твір, який має бути створений творцем, вимоги до створення цього об’єкту, строк, протягом якого повинен бути створений твір. У зв’язку з цим в договорі повинні бути чітко визначені характер і ознаки твору відповідно до вимог замовника: жанр, вид, обсяг, назва, призначення твору (стаття, замітка, інтерв‘ю тощо). Крім того, в договорі можуть бути зазначені особливі умови, що стосуються можливого, в разі потреби, доопрацювання твору в межах, обумовлених договором. До обов’язків замовника відносяться: дотримання особистих немайнових прав автора твору, використання замовленого твору на тих умовах, що передбачені у договорі та вказаними способами.

У разі відсутності в договорі положень щодо передачі майнових прав, діятимуть норми статті 430 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнові права належатимуть сторонам спільно. Сторони повинні здійснювати майнові права щодо такого об'єкта спільно, тобто вчиняти взаємоузгодженні дії щодо розпорядження цими правами.

10. Виплата винагороди журналістам за створення і використання творів

10.1. Заробітна плата журналістів регулюється законодавством України з урахуванням специфічних рис та умов журналістської діяльності, визначених статтею 12 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”.

До заробітної плати журналіста включаються посадовий оклад, встановлені нормативними актами надбавки, доплати, авторський гонорар, премії (стаття 14 цього Закону). Розмір заробітної плати журналіста визначається галузевими та регіональними угодами з профспілками, колективними договорами з урахуванням джерел фінансування на підставі законів, інших нормативно-правових актів України.

10.2. Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). До його складу належать, зокрема, гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві (п.п. 2.1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.04 № 5).

За умови, що суми авторського гонорару (за ставками (розцінками) авторської винагороди) працівникам виплачуються відповідно до умов трудового договору, авторський гонорар відноситься до основної заробітної плати і включається до складу виплат, що нараховуються при обчисленні середнього заробітку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”.

10.3. Винагорода, що сплачується за цивільно-правовим договором (авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва), крім зазначеної у пп.2.1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.04 № 5, не належить до фонду оплати праці (п. 3.14 зазначеної Інструкції).

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховується літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”).

Отже, авторська винагорода, яка виплачується відповідно до трудового договору включається до заробітної плати працівника засобу масової інформації. Авторська винагорода, що виплачується за цивільно-правовим договором не включається до заробітної плати журналіста та іншої особи, яка має авторське право.

10.4. Розміри авторського гонорару журналістам державних і комунальних засобів масової інформації встановлюються у колективному договорі з урахуванням норм генеральної і галузевої угод у межах коштів, передбачених на оплату праці (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.99 № 377 „Про реалізацію статей 14 і 16 Закону „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”).

11. Захист авторського права у засобах масової інформації

11.1. Відповідно до чинного законодавства захист авторського права відбувається шляхом:

1) цивільно-правових способів захисту;

2) притягнення порушника до адміністративної відповідальності;

3) притягнення до кримінальної відповідальності.

11.2. Цивільно-правова відповідальність виникає внаслідок порушення авторського права. У разі порушення авторського права суб’єкти авторського права мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції за захистом свого авторського права (статті 16, 432 Цивільного кодексу України, статті 52, 53 Закону № 3792-ХІІ).

11.3. Адміністративна відповідальність за порушення авторського прав передбачена статтею 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

11.4. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права визначена статтею 176 Кримінального кодексу України.