20 листопада на сайті Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти з’явилися необгрунтовані звинувачення на адресу міністра освіти і науки України Івана Вакарчука.

Позицію Міністерства освіти і науки з цього питання висловлює заступник міністра освіти і науки, доктор фізико-математичних наук Максим СТРІХА:

Загалом може тільки тішити, що проблеми, які існують в сфері інтелектуальної власності, почали обговорюватися на найвищих рівнях — і в залах комітету Верховної Ради України, і на засіданнях РНБО.

Сьогодні всім зрозуміло: інтелектуальна власність є найціннішим капіталом держави. Як свідчить досвід економічно розвинених кран, саме перетворення інтелектуальних досягнень нації у конкурентоздатну продукцію має сприяти переходу України на інноваційну модель економічного розвитку, про яку так багато говорять. Систему правової охорони інтелектуальної власності в Україні почали створювати 15 років тому — причому майже з нуля. Вважаю, що, попри наявні недоліки й недопрацювання, в цілому національна система функціонує на прийнятному рівні і загалом відповідає сучасним нормам і стандартам, що діють в економічно розвинених країнах світу. І цьому є документальні підтвердження від впливових міжнародних інституцій, серед яких — Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Про це свідчать також статистичні показники щодо постійного зростання кількості виданих Державним департаментом інтелектуальної власності МОН охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, інші об’єкти права інтелектуальної власності.

В Україні сформовано й законодавчу базу, яка в цілому відповідає міжнародним нормам. Правовідносини в сфері інтелектуальної власності регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідних процесуальних кодексів, нормами окремих законів України. В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Наша держава є учасницею 19 багатосторонніх міжнародних договорів, що є частиною національного законодавства. Правовідносини, пов’язані з правовою охороною інтелектуальної власності, регулюють також близько ста підзаконних нормативних актів. На цей час в Україні розбудовано відповідну інфраструктуру та розроблено механізми реалізації правових норм.

Врешті-решт, визнанням наших здобутків у цій сфері став і вступ України до СОТ (яка має щодо цих питань свої вельми жорсткі критерії).

Так само зрозуміло, що в сфері охорони інтелектуальної власності існують і невирішені проблеми. Їх було ретельно проаналізовано на трьох засіданнях очолюваного Володимиром Полохалом Комітету Верховної Ради й відображено в розгорнутому і зваженому рішенні від 16 квітня, яке кожен може прочитати на сайті комітету.

Дозволю собі процитувати частину цього рішення: "Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти відзначає, що центральними органами виконавчої влади здійснено певні заходи щодо виконання рішень парламентських слухань, розвитку інноваційної діяльності, підвищення рівня захисту прав інтелектуальної власності:
— Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов щодо реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі; порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затвердження стандарту оцінки майнових прав інтелектуальної власності;
— затверджено Типове положення про структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності міністерства, іншого органу виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук. Такі підрозділи утворені в 19 центральних органах виконавчої влади, Національній та галузевій академіях наук, а також у всіх обласних, Київській та Севастопольській міській державних адміністраціях;
— удосконалено організаційну структуру митних органів: у 27 митницях створено спеціальні підрозділи з питань інтелектуальної власності, введено в експлуатацію програмно-інформаційний комплекс "Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності";
— скорочено строки розгляду заявок на об’єкти промислової власності до 2 місяців для формальної експертизи та 16 місяців для кваліфікаційної;
— зросла кількість заявок, поданих від національних заявників за національною процедурою: на корисні моделі у 2007 р. у порівнянні з 2004 р. в 1,7 рази; на знаки для товарів та послуг — у 1,7 рази".

Отже, самими чорними барвами ситуацію малювати було б щонайменше необ’єктивно. Цілком солідаризуюся і з оцінкою проблем і недоліків, які висловив комітет у Рішенні від 16 квітня. Більше того, відповідально заявляю: міністерство робило і робить усе для виконання висловлених комітетом рекомендацій.

На жаль, однак, з певного часу ситуацію навколо системи охорони інтелектуальної власності почали штучно загострювати. З Комітету Верховної Ради до МОН почали надходити десятки листів, які далеко виходили за межі рішення комітету від 16 квітня і фактично відображали особисту позицію голови комітету Володимира Полохала та групи його радників і консультантів. У них ситуацію в сфері охорони інтелектуальної власності було змальовано вже виключно чорною барвою, містилися вимоги негайно покарати керівників Державного департаменту інтелектуальної власності за начебто допущені зловживання, внаслідок яких держава зазнала багатомільйонних збитків. Саме з таких документів і було впорядковано "Білу книгу".

Всі висловлені звинувачення ретельно перевірялися контролюючими органами. І ні КРУ, ні прокуратура не визнали їх доведеними. Щоправда, ці документи прокуратури і КРУ до "Білої книги" не потрапили.

Водночас надходили до МОН також інші звернення — від відомих науковців, митців, артистів і продюсерів (назву бодай імена академіків Ярослава Яцкова і Миколи Жулинського, співачки Руслани), які висловлювали рішучу незгоду з позицією депутата Володимира Полохала і його радників.

За таких умов міністерство могло робити тільки те, що робило: стояти на позиціях закону і наполегливо працювати заради виправлення тих недоліків, які реально існують. Зокрема, сподіваюся, що підготовлений у співавторстві зі співачкою Русланою та групою інших відомих діячів шоу-бізнесу наказ дозволить невдовзі поліпшити ту справді невтішну ситуацію з колективним управлінням правами, яка стала предметом розгляду на нещодавній нараді у Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Розроблено й необхідні зміни до цілої низки законів.

Тому мені було дуже прикро читати абсолютно необгрунтовані звинувачення, які пролунали з вуст депутата Володимира Полохала на адресу віце-прем’єр-міністра Івана Васюника і міністра освіти і науки Івана Вакарчука. Сподіваюся, ці слова було сказано зопалу й депутат матиме ще мужність попросити вибачення в шанованих людей, яких він незаслужено образив.

Принагідно хочу повідомити Володимира Івановича, що маю вже чотири грубенькі за обсягом (448 сторінок!) примірники "Білої книги", які переді мною кладуть на стіл на кожному з засідань під егідою очолюваного ним Комітету. Примірників, надрукованих, між іншим, і на кошти сумлінних платників податків. Надрукованих у той час, коли на видання університетських підручників жодної гривні держава поточного року так і не виділила.

І на завершення.

На жаль, це правда, що Україна поки суттєво відстає за обсягом використання результатів інтелектуальних досягнень у національній економіці порівняно з розвинутими країнами. Але головна причина — зовсім не в несумлінності Миколи Паладія і його підлеглих. Відповідально заявляю: Інститут промислової власності (більш відомий як "Укрпатент") є в певному сенсі унікальною за українськими мірками установою, де заявник може простежити всі етапи проходження своєї заявки на екрані власного комп’ютера. І якби інші ланки державного апарату діяли так, як наша патентна система, то проблем у державі було б справді менше.

Проблема в іншому: українська наука сьогодні може запропонувати національній економіці значно більше, аніж ця економіка реально спроможна взяти від науки через свою загальну низькотехнологічність. Причина — брак ефективної національної інноваційної системи, роздрібненість відповідних функцій між багатьма державними органами (МОН, Мінекономіки, Держінвест тощо). На це, до речі, теж звертав увагу комітет у своєму рішенні від 16 квітня. І зробив це цілком слушно: адже в провідних державах світу функції підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності зазвичай зосереджено в одному державному органі, що дозволяє забезпечити неперервний зв’язок від лабораторії дослідника й до інноваційного виробництва.

Зрозуміло, що для створення і діяльності інноваційних структур на початковому етапі необхідна фінансова підтримка. Таку підтримку можна забезпечити не тільки шляхом використання певних коштів з Державного бюджету, але й шляхом стимулювання інвестиційного процесу, включаючи залучення прямих іноземних інвестицій, а також використання визнаного світовою практикою цивілізованого механізму пільг і преференцій для сприяння випуску інноваційної високотехнологічної продукції. Досвід багатьох країн, зокрема США, Німеччини, Франції, Данії, Фінляндії, свідчить про те, що такі організаційні структури дуже ефективні. Натомість в Україні численні зміни законодавства останніх років украй ускладнили роботу флагманів нашої інноваційної діяльності — технопарків, буквально поставивши їх на межу фізичного виживання.

Впевнений, що при поєднанні зусиль Міністерства освіти і науки, Національної академії наук, Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти, всієї наукової громадськості можна досягти реальних успіхів у справі комерційного використання інтелектуальних здобутків нації. Але для цього потрібно відмовитися від емоцій і безпідставних звинувачень і взятися натомість до важкої щоденної праці.