Права інтелектуальної власності з року в рік відіграють дедалі важливішу роль у світовій економіці. Проте, одночасно зі зростанням економічного значення прав інтелектуальної власності, дедалі вагомішим стає питання їх ефективної охорони. Чи не найважливіше місце у системі прав інтелектуальної власності посідають права на торговельні марки (знаки для товарів та послуг) (надалі — "Торговельні Марки" або "Марки" або "Знаки").

Торговельні Марки, виконуючи функції позначення походження товарів, полегшують споживачу пошук необхідних товарів серед безлічі інших товарів та "прив’язують" споживача до відповідної продукції, яка має певні якісні характеристики, які задовольняють споживача. Власне ця функція і є основною функцією Марок, яка визначає їх роль та місце в економіці та пояснює актуальність проблеми захисту прав на Марки в сучасному світі та важливість цієї проблеми для розвитку економіки.

У праві Європейського Союзу (надалі — "ЄС") основними актами в сфері правової охорони прав на Марки є Перша Директива Ради 89/104/ЄЕС "Про наближення законодавства держав-членів, яке стосується торговельних марок" від 21 грудня 1988 року[1] (надалі — "Директива") та Регламент Ради ЄС № 40/94 від 20 грудня 1993 року "Про торговельну марку Спільноти"[2] (надалі — "Регламент").

Відповідно до пункту 1 статті 5 Директиви держави-члени зобов’язані забезпечити законному власнику прав на Марку захист у випадку незаконного використання будь-якою третьою особою позначення, тотожного або схожого до зареєстрованої Марки (обов’язковий захист). Крім цього, відповідно до пункту 2 статті 5 Директиви, будь-яка держава-член може передбачити розширений захист зареєстрованій загальновідомій торговельній марці у випадку використання позначення, тотожного[3] або схожого для товарів чи послуг, які не є подібними (факультативний захист).

Предметом цієї статті є проблематика порушення права на реєстрацію в ...

Повний текст статті на сторінці сайту