ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2007 Справа N 32/185пн

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.07.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі: суддя
Москаленко В.С. — головуючий, судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Донецькобленерго" в особі його структурного підрозділу
Приазовські електричні мережі, м. Маріуполь Донецької області,
на рішення господарського суду Донецької області від
24.11.2006
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.01.2007
зі справи N 32/185пн
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Азовпром"
(далі — ТОВ "Азовпром"), м. Маріуполь Донецької області
до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
(далі — ВАТ "Донецькобленерго")
про припинення дій, що порушують право
за участю представників сторін:
позивача — Калініченка А.В.
відповідача — Рожкової Л.О.
В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Азовпром" звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень) про
зобов’язання ВАТ "Донецькобленерго":
— припинити користування комп’ютерними програмами "Побут".
Версія 7.00", "Энергосбыт". Версія 1.00", "Быт". Версія 1.1",
"Енергосбут". Версія 7.00" (далі — Програми), власником майнових
авторських прав на які є позивач;
— знищити Програми на всіх наявних у відповідача носіях;
— протягом 3 років періодично на вимогу позивача надавати
йому доступ до обладнання та програмного забезпечення відповідача
для здійснення контролю за використанням Програм.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2006
(колегія суддів у складі: Сковородіна О.М. — головуючий суддя,
судді Приходько І.В., Склярук О.І.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2007
(колегія суддів у складі: Стойка О.В. — головуючий суддя, судді
Шевкова Т.А., Діброва Г.І.), позов задоволено частково:
відповідача зобов’язано припинити використання Програм та знищити
їх на всіх наявних у нього носіях; у задоволенні іншої частини
позову відмовлено. Прийняті місцевим та апеляційним господарськими
судами рішення мотивовано відсутністю у відповідача права на
використання творів, майнові авторські права на які належать
ТОВ "Азовпром".

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ВАТ "Донецькобленерго" просить судові рішення зі справи скасувати
внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і
процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі —
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
— ТОВ "Азовпром" є власником майнових авторських прав на
Програми, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію
виключної правомочності особи на твір від 15.05.2001 ВП N 779 та
від 01.06.2001 ВП N 792, а також свідоцтвами про реєстрацію
авторського права на твір від 27.09.2004 N 11165 та від 05.10.2004
N 11265;
— відповідач у своїй діяльності використовує Програми
позивача, що підтверджується висновком експертизи від 20.03.2006
N 28 (як письмовим доказом), висновком спеціаліста від 07.12.2005
N 60, копіями реєстрів накладних, розрахункових та звітних
документів, поясненнями відповідача щодо користування комп’ютерною
програмою "Энергосбыт" (т.1, а.с.84-85, 113-139, 140-149; т.2,
а.с.77-91, 105-110, 132-134, 147);
— відповідач не має дозволу позивача на використання Програм;
— договір від 29.01.2001 N 01.01.01, предметом якого є
передання позивачем відповідачеві програмного забезпечення
(комп’ютерної програми "Энергосбыт". Версія 1.00") та здійснення
робіт з його встановлення, налагодження та супроводження, не
відповідає законодавчим вимогам до авторського договору, який є
підставою для використання твору, майнові авторські права на який
належать іншій особі;
— використання відповідачем Програм не підпадає під
визначення вільного використання, яке не потребує дозволу власника
майнових авторських прав;
— відповідач не довів наявності у нього права користування
Програмами.

Причиною даного спору є питання щодо наявності в діях
відповідача порушення прав позивача як суб’єкта авторських прав.

Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (далі — ЦК України) комп’ютерні програми є об’єктами
авторського права і охороняються як літературні твори.

Згідно з статтями 440, 441, 443 ЦК України ( 435-15 ) та
статтями 15, 32 Закону України від 23.12.1993 N 3792-XII
( 3792-12 ) "Про авторське право і суміжні права" (далі — Закон
N 3792) використання Програм належить до майнових прав автора та
здійснюється з його дозволу на підставі авторського договору.

Частинами першою-третьою статті 33 Закону N 3792 ( 3792-12 )
встановлено, що договори про передачу прав на використання творів
укладаються у письмовій формі; договір про передачу прав на
використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами
досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору,
способу використання твору, території, на яку поширюється
передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди,
а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно
бути досягнено згоди); предметом договору про передачу прав на
використання твору не можуть бути права, яких не було на момент
укладання договору.

Відповідно до частини восьмої цієї статті усі ( 3792-12 )
майнові права на використання твору, які передаються за авторським
договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не
зазначені в авторському договорі як передані суб’єктом авторського
права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Відповідно до статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги позивача припинити використання без його дозволу
Програм та знищити їх відповідають приписам статей 16, 432
ЦК України ( 435-15 ) та статті 52 Закону N 3792 ( 3792-12 ) щодо
способів захисту порушеного цивільного права, тоді як твердження
відповідача в касаційній скарзі про вичерпність наведеного в
статті 432 ЦК України переліку способів захисту права
інтелектуальної власності не відповідає фактичному змісту цієї
статті.

Отже, попередні судові інстанції на підставі оцінки поданих
сторонами доказів, всебічно з’ясувавши зміст договірних відносин
сторін, встановили факт використання відповідачем Програм без
дозволу позивача шляхом вчинення дій, які не підпадають під
визначення вільного використання творів (стаття 444 ЦК України
( 435-15 ), статті 21-25 Закону N 3792 ( 3792-12 ), внаслідок чого
прийняли обґрунтоване рішення про необхідність задоволення вимог
ТОВ "Азовпром" щодо припинення неправомірного використання Програм
та їх знищення.

У частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо
здійснення позивачем контролю за діяльністю відповідача рішення
попередніх судових інстанцій також є вірним і сторонами не
оспорюється.

Посилання скаржника на непризначення судової експертизи з
даної справи без спростування наведених висновків місцевого і
апеляційного господарських судів та за відсутності неповноти
судового дослідження не може бути підставою для задоволення
касаційної скарги.

Твердження відповідача про неправильну оцінку попередніми
судовими інстанціями змісту договору від 29.01.2001 N 01.01.01 не
мотивовано посиланням на конкретні положення цього договору та не
враховує меж повноважень касаційної інстанції, яка відповідно до
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному
порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, попередні судові інстанції на підставі
встановлених ними фактичних обставин справи з дотриманням приписів
норм матеріального і процесуального права прийняли рішення,
визначені законом підстави для скасування або зміни яких відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 — 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2006
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.01.2007 зі справи N 32/185пн залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в
особі його структурного підрозділу Приазовські електричні мережі —
без задоволення.

Суддя В.Москаленко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Селіваненко