У сучасному світі при високому рівні технологічного розвитку i динаміці соціальних змін захист інтелектуальної власності, зокрема авторського права i суміжних прав, набуває дедалі більшої актуальності.
На противагу носіям інформації, що постійно здешевлюються, сама інформація стала повноправним товаром, вартість якого може варіювати від мізерних до астрономічних цифр.

Утвердження України в євроінтеграційних намірах торкається багатьох сфер суспільної діяльності, найголовнішою з яких є сфера інтелектуального виробництва. Останніми роками законодавство України щодо авторського права i суміжних прав бурхливо розвивається. Наша держава ратифікувала майже всі наявні нині міжнародні договори i конвенції щодо регулювання цієї сфери, а також створила потужне вітчизняне підгрунтя для захисту прав авторів. На сьогодні прийнято нову редакцію Закону України від 11.07.2001 р. № 2627-III "Про авторське право i суміжні права" (за текстом — Закон), новий Цивільний кодекс та Закон України "Про електронний цифровий підпис", що набрали чинності 01.01.2004 р., внесено зміни до Кримінального кодексу з приводу посилення відповідальності за порушення у сфері інтелектуальної власності тощо. Крім того, розробляється проект Кодексу законів про інтелектуальну власність, а 21 березня 2007 р. у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему "Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування".

Перелік творів, на які поширюється авторське право, визначений Законом: за ст. 8 до об’єктів авторських прав належать літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті), виступи, лекції, промови, проповіді, інші усні твори тощо. Найповнішим віддзеркаленням тенденцій використання об’єктів авторського права i суміжних прав є масово-інформаційна галузь, оскільки вона представляє весь спектр писемного й аудіовізуального інтелектуального надбання. До того ж положення про авторські права наявні в усіх документах, які регламентують інформаційну діяльність (понад 20).

Будь-яке авторське право поділяється на немайнове i майнове. Немайнове право автора виникає з моменту створення об’єкта інтелектуальної власності i не вимагає реєстрації. Водночас особа може зареєструвати твір, що в разі виникнення спору буде додатковим доказом авторства. Щодо майнових прав, то до них належить передусім відчуження твору автора, в тому числі доведення його до загального відома, надання дозволу на трансляцію i ретрансляцію тощо.

Якщо використання творів здійснюється не для власного задоволення окремої особи чи групи осіб, а публічно, то кожне таке використання підлягає оплаті. За опублікування творів друком автору виплачується винагорода у вигляді гонорару, а за звучання чи демонстрацію творів у ресторанах, барах, кав’ярнях, телерадіомовному просторі, на дискотеках та в інших розважальних закладах — у вигляді роялті.

Самі ж автори, як правило, доручають організаціям колективного управління авторськими правами роботу з відстеження кожного окремого випадку комерційного використання твору та отримання для них за це винагороди. Основною з таких організацій наразі є ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Крім того, активно створюється мережа громадських інститутів, діяльність яких спрямовано на колективне управління майновими правами авторів. Указом Президента України від 05.10.2001 р. № 940/2001 "Про Всеукраїнське агентство авторів" засновано однойменну установу. В цілому в Україні захист суб’єктів авторського права i суміжних прав їх представниками мало поширений — на сьогодні існує відносно невелика кількість подібних установ. Їх можна поділити на дві групи: загальні, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності (Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності, Українська спілка інтелектуальної власності), та спеціалізовані, які регулюють відносини у сфері авторського права i суміжних прав (Громадська організація "Авторсько-правове товариство", Громадське об’єднання "Антипіратський союз України" тощо).

Склалася доволі критична ситуація з виплатою винагороди за використання об’єктів авторського права i суміжних прав. Найсоліднішими наразі платниками є компанії "Швидко" i "Мак-Дональдз". Серед телерадіоорганізацій, за повідомленням Інтернет-видання "Pro.Ua.com" від 25 червня 2005 р., найбільшими порушниками авторського права є канали "Інтер", "Студія "1+1", а також Національна телерадіокомпанія України.

Є доцільним укладання угод з організаціями колективного управління правами авторів, особливо зважаючи на діяльність FM-станцій i музичних телеканалів типу "OTV" i "М1", де за одну годину мовлення звучить близько 20 пісень. За відсутності можливості колективного захисту та з урахуванням того, що кожна музична композиція має здебільшого двох авторів — тексту i музики, телерадіоорганізаціям довелося б укладати 40 авторських договорів за кожну годину ефіру, а кількість таких годин на добу може сягати 24.

Винагорода за використання об’єктів авторського права становить 2 відсотки від прибутку, суміжних прав — 1. Термін охорони творів зберігається за автором упродовж його життя, а також 70 років після смерті. Саме тому видавництва віддають перевагу творам "невмирущих" класиків, у той час як книги сучасних письменників, на які у книгарнях та на прилавках можна i не потрапити, публікують значно рідше.

У дискотечних клубах досить часто фіксуються правопорушення, пов’язані з незаконним зберіганням неліцензійних компакт-дисків, що тягне за собою кримінальну відповідальність. Штрафи за порушення авторських прав унаслідок незаконного використання аудіовізуальної продукції становлять від 170 до 3400 грн.

Втім є й інший бік медалі — досить часто автори творів не декларують доходи, отримані як авторська винагорода, адже у них досі немає чітко відпрацьованого механізму захисту своїх прав й отримання коштів за творчу діяльність.

Порушення законодавства з боку як користувачів, так i авторів призводять до того, що Держбюджет України щороку втрачає 15 — 20 млрд. грн. надходжень у вигляді податків i зборів від користування об’єктами авторського права i суміжних прав. У березні поточного року ці дані було оприлюднено підкомітетом з питань інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки i освіти. На думку голови підкомітету Володимира Полохала, одним із шляхів вирішення цієї проблеми могло б стати запровадження в дохідній частині закону про держбюджет рядка про надходження податкових матеріалів від користування об’єктами авторського права і суміжних прав.

Проте найголовнішою перешкодою для існування цивілізованого ринку інтелектуальної власності в Україні є значний відсоток контрафактної, або піратської, продукції, незважаючи на те що періодично проводяться рейди з вилучення неліцензійних дисків та їх публічне знищення. За результатами дослідження Міжнародного альянсу із захисту інтелектуальної власності (IIPA) щодо розповсюдження піратської продукції в 2006 р. Україна посіла шосте місце серед країн — лідерів контрафакту, на першому — Китай ($2,2 млрд. збитків), потім Росія ($2,1 млрд.) i Мексика ($1 млрд.). На сьогодні 85% дисків з програмним забезпеченням i 60% музичних дисків в Україні є піратськими: збиток від такої діяльності становить $320 млн. У 2005 р. ця цифра дорівнювала $91,8 млн., а Україна була на десятому місці.

Щодо нових форм подання творчих робіт, наприклад створення текстових та МР3-бібліотек в Інтернеті, то чинне законодавство України повною мірою не забезпечує їх правомірного функціонування.

На все потрібен час, i українському законодавству, що лише декілька років тому змінило у нормативно-правових актах слово "машина" на слово "комп’ютер", нелегко призвичаїтися до стрімких змін.

Про особливості захисту авторського права i суміжних прав в Інтернеті, регулювання авторського права на інтерв’ю, створення об’єктів інтелектуальної власності в межах виконання службових обов’язків та європейський досвід читайте в наших наступних випусках.