Аналіз свідчить, що дотримання положень законів України у
сфері інтелектуальної власності в Україні залишається на
недостатньому рівні. Це призводить до звинувачень України в
порушенні на її території прав інтелектуальної власності, низькому
рівні їх захисту.

Водночас, за досить високих відносних обсягів піратства у
сфері інтелектуальної власності в Україні, їх абсолютні обсяги не
є значними та не перевищують обсягів піратства у зазначеній сфері
в багатьох інших країнах.

В Україні на недостатньому рівні здійснюється аналіз
ефективності положень законодавства у сфері права інтелектуальної
власності та стану його правозастосування.

Потребує вдосконалення координація міністерств з підготовки
проектів нормативно-правових актів. Це, зокрема, стосується
повільної реалізації Закону України "Про охорону прав на
зазначення походження товарів" ( 752-14 ), підготовки підзаконних
актів щодо вартісної оцінки та бухгалтерського обліку об’єктів
права інтелектуальної власності як нематеріальних активів.

Міністерства із запізненням реагують на неузгодженість
положень вітчизняних законів, проблеми їх застосування. Це
стосується законів щодо промислових зразків, торговельних марок,
діяльності організацій колективного управління, врегулювання
підвідомчості розгляду справ у спорах, що стосуються захисту прав
інтелектуальної власності тощо.

Незважаючи на активізацію зусиль правоохоронних органів
України із забезпечення захисту прав інтелектуальної власності,
загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим, що
є підставою для звинувачення України в низьких стандартах
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, особливо
стосовно аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення,
фармацевтичних препаратів.

Має бути запроваджено більш ефективний захист прав на
результати наукових досліджень від їх несанкціонованого
використання та інших прав інтелектуальної власності, що стає
дедалі більш поширеним (привласнення результатів наукової праці у
формі фіктивного "співавторства"; публікація працівниками
державних структур від свого імені результатів, що містяться в
науково-аналітичних матеріалах, поданих до них підпорядкованими
організаціями; передача (експорт) інтелектуальних здобутків,
створених за державні кошти, за межі України; відтворення
результатів наукових праць без посилання на авторів або
несанкціонована їх публікація тощо).

Проблемні питання стосовно організації та забезпечення
функціонування системи правової охорони та забезпечення
захисту прав інтелектуальної власності в Україні

До основних проблем організації та забезпечення ефективного
функціонування системи охорони інтелектуальної власності в Україні
слід віднести такі.

Припинили свою дію рішення Кабінету Міністрів України щодо
скоординованих дій правоохоронних і контролюючих органів у сфері
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності.

Потребує вдосконалення порядок судового розгляду спорів щодо
прав інтелектуальної власності. Необхідне вжиття подальших кроків
у напрямі спеціалізації суддів з розгляду справ із зазначених
питань. У зв’язку з цим існує потреба у вирішенні питання щодо
належного визначення юрисдикції судів стосовно порядку розгляду
справ відповідної категорії.

Не в усіх судах загальної юрисдикції достатньою мірою
запроваджено відповідну спеціалізацію і налагоджено навчання та
підвищення кваліфікації суддів, які забезпечують розв’язання
спірних питань, пов’язаних з дотриманням прав інтелектуальної
власності.

У зв’язку з недостатньою кількістю спеціально підготовлених
суддів утруднюється вирішення спорів судами загальної юрисдикції
та спеціалізованими судами. Суттєво ускладнено розгляд спорів щодо
дотримання прав інтелектуальної власності, що пов’язане передусім
із законодавчо закріпленою процедурою ведення процесу у справах
стосовно визнання недійсними охоронних документів, а також рішень
щодо їх видачі у судах різних юрисдикцій.

Не забезпечено дистанційного доступу громадськості до
патентно-інформаційних ресурсів на безоплатній основі, зокрема
щодо описів винаходів, корисних моделей, промислових зразків,
знаків для товарів і послуг, селекційних досягнень, що не сприяє
ефективному захисту прав на такі об’єкти.

Відсутній ряд важливих (для науково обґрунтованого
управління) статистичних показників, складених за міжнародною
методологією, передусім щодо оцінки обсягу використання
інтелектуальних здобутків у виробництві, рівня надходжень і виплат
"роялті" та інших ліцензійних платежів, частки вітчизняного
високотехнологічного експорту.

Недоліки у розробленні проектів нормативних актів та
застосуванні законодавства, діяльності державних органів є також
наслідком неналежного громадського контролю за діяльністю в цій
сфері.

Проекти законодавчих актів у сфері інтелектуальної власності
переважно не надсилаються на погодження, надання експертних
висновків до Національної академії наук України, Академії правових
наук України та інших відповідних наукових установ.

Неповною мірою реалізуються контрольні функції Комітету
Верховної Ради України з питань науки і освіти щодо здійснення
аналізу практики застосування законодавчих актів у діяльності
державних органів, їх посадових осіб з питань правової охорони та
захисту прав інтелектуальної власності, підготовки та подання
відповідних висновків і рекомендацій на розгляд Верховної Ради
України.

Проблеми освіти та правової культури, що стосуються
охорони інтелектуальної власності в Україні

Характерною для України є недооцінка в суспільстві значимості
захисту прав інтелектуальної власності. Таке явище є значною мірою
наслідком культурно-етичної спадщини минулого, коли в суспільстві
переважала державна власність на результат творчості, а результати
діяльності в науковій та культурній сферах вважалися надбанням
усього народу. Це передусім вказує на те, що деформація правових
понять у значної частини громадян підтримується невибагливістю їх
вимог до якості пропозиції, що є нормою для малозабезпечених
верств населення.

Непоодинокими є випадки, коли через низьку правову та
економічну культуру суб’єкти науково-технічної та економічної
діяльності добровільно відмовляються від використання існуючих
механізмів захисту своїх прав та інтересів як власники
інтелектуальних здобутків.

Проблеми забезпечення захисту прав інтелектуальної власності
в Україні багато в чому визначаються значною нестачею
кваліфікованих фахівців з цих питань, що потребують великого
обсягу спеціальних теоретичних знань та практичного досвіду.

Обмежена платоспроможність населення України призводить до
того, що в ряді сфер, особливо щодо комп’ютерних програм, баз
даних, аудіовізуальної продукції, діють стимули до споживання
продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної
власності, а заінтересованість у її виготовленні та розповсюдженні
зумовлюється одержанням високих прибутків, що стає можливим
внаслідок недотримання прав інтелектуальної власності та
несвоєчасного застосування заходів цивільної, адміністративної та
кримінальної відповідальності.

З урахуванням вищезазначеного учасники парламентських слухань
р е к о м е н д у ю т ь:

1. Забезпечення міжнародно-правових умов правової охорони
інтелектуальної власності

Верховній Раді України в першочерговому порядку забезпечити
розгляд проектів законів у сфері інтелектуальної власності, що
стосуються змін з метою приведення національного законодавства у
відповідність до міжнародних договорів, укладених Україною, та
законодавства ЄС.

Кабінету Міністрів України:

внести до Верховної Ради України проекти законів щодо
приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності
у відповідність із законодавством ЄС;

вивчити питання та внести пропозиції щодо приєднання України
до таких міжнародних конвенцій та договорів, як Сінгапурський
договір про право з торговельних марок 2006 року, Локарнська угода
про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків
( 995_b07 ) 1968 року (зі змінами 1979 року); Страсбурзька угода
про Міжнародну патентну класифікацію ( 999_001 ) 1971 року (зі
змінами 1979 року); Віденська угода про Міжнародну класифікацію
зображувальних елементів знаків 1973 року (зі змінами 1985 року);
Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть
програми, які передаються через супутники ( 995_764 ) 1974 року;
Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT)
1989 року; ратифікації Найробського договору про охорону
Олімпійського символу ( 995_995 ) 1981 року та ряду інших
багатосторонніх договорів у сфері права інтелектуальної власності.

2. Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля з питань
інтелектуальної власності

Верховній Раді України:

прискорити розгляд та прийняття законопроектів про внесення
змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної
власності; провести роботу щодо усунення неузгодженостей між
окремими нормативно-правовими актами з цих питань;

з метою посилення контрольної функції Верховної Ради України
при здійсненні аналізу практики застосування законодавчих актів у
діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань
забезпечення правової охорони та захисту прав інтелектуальної
власності, підготовки та подання відповідних висновків і
рекомендацій із зазначених питань на розгляд Верховної Ради
України, запровадження дієвого громадського контролю за
застосуванням положень законодавства у сфері інтелектуальної
власності розглянути питання про можливість створення
консультативної ради з питань інтелектуальної власності, що на
постійній основі здійснюватиме моніторинг практики застосування
законодавчих актів у сфері прав інтелектуальної власності,
експертизу проектів законів у цій сфері, внесених на розгляд до
Верховної Ради України; підготовку щорічної Білої книги щодо стану
забезпечення правової охорони та захисту прав інтелектуальної
власності в Україні, братиме участь в ініціюванні та розробленні
проектів законодавчих актів, висвітленні проблемних питань щодо
правової охорони інтелектуальної власності у засобах масової
інформації та Інтернеті.

Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:

з метою запровадження дієвого контролю за діяльністю
організацій колективного управління, уточнення порядку створення
та звітності таких організацій вивчити питання щодо доцільності
розробки проекту закону про колективне управління майновими
правами на твори, виконання, фонограми, відеограми;

Кабінету Міністрів України:

подати до Верховної Ради України законопроекти щодо
приведення законів України у сфері охорони інтелектуальної
власності у відповідність із положеннями Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) та законодавства ЄС;
розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект
закону щодо запровадження відповідальності за подання заявок в
іноземні країни без попереднього подання таких заявок в Україні;

визначитися стосовно розроблення проектів законів щодо
охорони комерційної таємниці, включаючи питання "ноу-хау";
раціоналізаторських пропозицій; а також щодо змісту баз даних,
порід тварин;

при підготовці органами центральної виконавчої влади проектів
законів у сфері інтелектуальної власності передбачити погодження
їх з Національною та галузевими академіями наук України.

3. У сфері судового захисту прав інтелектуальної власності у
судовому порядку:

Верховній Раді України розглянути питання щодо:

віднесення розгляду справ з вирішення спорів, пов’язаних із
порушенням прав на об’єкти промислової власності, до юрисдикції
господарських судів, враховуючи підготовленість суддівського
корпусу таких судів стосовно кваліфікованого розгляду зазначених
справ, суб’єктний склад цих спорів, запроваджену спеціалізацію
суддів, а також світовий досвід розгляду таких справ саме
спеціалізованими судами;

внесення до цивільно-процесуального та
адміністративно-процесуального законодавства змін щодо можливості
об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить
розглядати в порядку різного судочинства;

запровадження у спеціальних законах щодо об’єктів права
інтелектуальної власності норм, згідно з якими у разі визнання
охоронного документа недійсним втрачає чинність рішення про його
видачу з внесенням відповідних відомостей до державного реєстру;

законодавчого врегулювання порядку, за яким усі віднесені до
юрисдикції господарських судів спори, що виникають у відповідній
сфері, вирішувалися б Господарським судом м. Києва;

вдосконалення правового регулювання інституту запобіжних
заходів у разі порушення прав інтелектуальної власності;

запровадження до процесуального законодавства норм щодо
посередництва (медіації) у врегулюванні спорів з порушення прав
інтелектуальної власності як такого, що ефективно застосовується у
міжнародній практиці поряд з іншими альтернативними методами
вирішення спорів, якими, зокрема, є примирення та арбітраж.

Верховному Суду України:

здійснити заходи щодо подальшої спеціалізації суддів з
розгляду справ про порушення прав інтелектуальної власності,
підвищення рівня їх кваліфікації;

на основі узагальнення судової практики підготувати
роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань однакового
застосування законодавства у сфері інтелектуальної власності.

4. Організація управління та розвиток інфраструктури у сфері
правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності

Кабінету Міністрів України:

розглянути питання щодо утворення при Кабінеті Міністрів
України Координаційної ради з питань захисту прав інтелектуальної
власності, аналогічних дорадчих органів при Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та
Севастопольській міських державних адміністраціях та визначитися
щодо ефективності їх діяльності;

прискорити опрацювання та прийняття проекту постанови
Кабінету Міністрів України щодо затвердження Типового положення
про підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної
діяльності та охорони інтелектуальної власності, а також утворення
цих підрозділів в установах науки, освіти і охорони здоров’я;

з метою налагодження ефективного контролю за дотриманням прав
інтелектуальної власності суб’єктами господарювання запровадити
діяльність державних інспекторів з питань інтелектуальної
власності в усіх регіонах України та вирішити питання щодо
відповідного штатного забезпечення;

вирішити питання щодо розширення штатної чисельності
відповідного структурного підрозділу Державної митної служби
України з питань захисту прав інтелектуальної власності;

вирішити питання щодо створення на регіональних митницях та
митницях із значними товаро- та пасажиропотоками відділів захисту
прав інтелектуальної власності, забезпечивши їх підпорядкування
начальнику митного органу або його заступнику. З метою
забезпечення ефективності захисту прав інтелектуальної власності
при переміщенні вищезазначених товарів через митні кордони України
залучати до участі у здійсненні митних процедур фахівців цих
відділів та сприяти постійному підвищенню їх кваліфікації;

удосконалити діяльність регіональних центрів
науково-технічної та економічної інформації щодо надання
інформаційних і консультаційних послуг з питань інтелектуальної
власності відповідно до загальновизнаної міжнародної практики;

передбачати під час розроблення проектів законів про
Державний бюджет України на 2008 рік та на наступні роки видатки
на фінансування функціонування Державної патентної бібліотеки та
її регіональних відділень;

забезпечити безоплатний доступ користувачів інформації до
всіх відомостей (бібліографічні дані, реферат, формула винаходу
(корисні моделі), креслення) інтерактивної спеціалізованої бази
даних "Винаходи (корисні моделі), зареєстровані в Україні"
(бібліографічні дані, варіанти та види зображення промислового
зразка), інтерактивної бази даних "Промислові зразки,
зареєстровані в Україні";

вирішити питання щодо проведення інвентаризації винаходів
колишнього СРСР із грифами "Для службового користування" (ДСК) і
таємних, що належать українським заявникам, та порядку їх
розсекречування, зняття грифу "ДСК";

розробити та затвердити зміни щодо приведення національних
форм статистичної звітності стосовно використання об’єктів права
інтелектуальної власності у відповідність із міжнародними
стандартами у цій сфері, запровадити статистичну звітність щодо
використання об’єктів авторського права та суміжних прав.

5. Вдосконалення економічних важелів охорони та захисту
інтелектуальної власності

Кабінету Міністрів України:

розробити систему економічних стимулів (податкових,
кредитних, страхових) щодо комерціалізації об’єктів права
інтелектуальної власності з метою формування ринку цих об’єктів;

розробити та затвердити методику визначення розміру шкоди,
завданої порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної
власності;

сприяти підтримці патентування та просування українських
винаходів за кордоном.

6. Освіта і формування суспільної свідомості

Кабінету Міністрів України:

забезпечити розроблення планів проведення в засобах масової
інформації заходів, спрямованих на формування у населення України
правової культури, поваги до прав інтелектуальної власності,
суб’єктів таких прав, а також отримання базових знань щодо охорони
та використання прав інтелектуальної власності;

враховуючи важливе соціальне значення журналів
"Інтелектуальна власність", "Теорія і практика інтелектуальної
власності", "Винахідник і раціоналізатор", "Юний технік", включити
їх до переліку видань, що потребують державної підтримки.

Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:

спільно з Національною комісією України у справах ЮНЕСКО
опрацювати питання щодо створення на базі Інституту законодавства
Верховної Ради України та Науково-дослідного інституту
інтелектуальної власності Академії правових наук України Кафедри
ЮНЕСКО з інтелектуальної власності;

підготувати та видати у Видавництві Верховної Ради України
матеріали з узагальнення судової практики розгляду спорів з питань
захисту прав інтелектуальної власності.

Міністерству освіти і науки України:

розширити можливості здобуття спеціальної освіти у сфері
інтелектуальної власності за державним замовленням для працівників
центральних та місцевих органів виконавчої влади, суддів,
працівників правоохоронних органів, Національної та галузевих
академій наук, установ та організацій, що віднесені до сфери їх
управління;

в рамках реформування системи освіти в Україні передбачити
запровадження в загальноосвітніх та професійно-технічних
навчальних закладах ознайомчих курсів (розділів) з основ
інтелектуальної власності та спецкурсів "Основи інтелектуальної
власності" — у вищих навчальних закладах;

спільно з Академією правових наук України, Національною
академією наук України протягом 2007-2008 років здійснити роботу з
удосконалення стандартів навчання, підготовки і перепідготовки
спеціалістів у сфері інтелектуальної власності та
науково-методичного забезпечення цього процесу;

протягом 2008-2009 років запровадити систему дистанційного
навчання фахівців у сфері інтелектуальної власності, трансферу
технологій та інноваційної діяльності за допомогою Інтернету з
використанням досвіду ВОІВ; опрацювати питання щодо ширшого
використання можливостей Всесвітньої академії ВОІВ для підготовки
в Україні фахівців вищого (магістерського) рівня кваліфікації.

Реалізація цих Рекомендацій сприятиме подальшому розвитку та
якісному вдосконаленню системи правової охорони інтелектуальної
власності в Україні, прискоренню економічного розвитку і
підвищенню міжнародного іміджу нашої держави.