Нова норма: Верховна Рада України ухвалила новий Цивільний кодекс України (далі — ЦК).

Це означає: серед особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її соціальне буття, передбачено право на інформацію, а також визначено цивільно-правові способи захисту від поширення недостовірної інформації про неї. Зауважимо наперед — норми настільки неоднозначно оцінені фахівцями та звичайними громадянами, що вже викликали шквал негативних оцінок у ЗМІ. Власне, працівники газет, телебачення, радіо побачили у деяких нових нормах загрозу свободі слова, пробу прихованої цензури через цивільно-правові відносини. Чого варте казуїстичне положення на кшталт: негативна інформація вважається недостовірною. Поділяючи більшість з таких оцінок, тим паче вважаємо за необхідне наголосити на окремих новелах ЦК. Щоб не казали, що не знали.

Ст. 302 ЦК фізичній особі дозволено вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Але... за загальним правилом збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається. Виняток становлять визначені законом випадки, пов’язані із забезпеченням інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (наприклад, під час розслідування кримінальної справи).

Новий ЦК покладає на фізичну особу, яка поширює інформацію, обов’язок переконатися в її достовірності. За цього подана посадовою чи службовою особою при виконанні нею своїх службових обов’язків інформація, а також та, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування), є достовірною. Подаючи її, особа не зобов’язана перевіряти достовірність і не відповідає у разі її спростування.

Закон врегулював питання щодо особистих паперів фізичної особи — документів, фотографій, щоденників, інших записів, особистих архівних матеріалів тощо. Ці документи визнані власністю такої особи. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема, шляхом опублікування, допускаються лише за згодою особи, якій вони належать. Якщо особисті папери однієї особи стосуються також особистого життя іншої особи (наприклад, дружини, друга, знайомого, колеги по роботі), то їх використання (у тому числі шляхом опублікування) — за згодою цієї особи. Водночас без такого дозволу можна обійтися у використанні особистих паперів, переданих до фонду бібліотек або архівів (його вимагатимуть лише тоді, коли це передбачено договором про передачу особистих паперів до зазначених установ).

У такому самому аспекті вирішено питання щодо кореспонденції фізичної особи. Забезпечуючи право на таємницю кореспонденції, новий ЦК встановлює, що листи, телеграми тощо є власністю адресата і можуть використовуватися лише за згодою особи, яка їх направила, та адресата. Кореспонденція, що стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі наявності в ній доказів, які мають значення для вирішення справи. За цього вміщена у кореспонденції інформація не підлягає розголошенню.

Новий ЦК передбачив додаткові засоби захисту інтересів фізичної особи при проведенні зйомки — особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. «Автоматичною» можна вважати таку згоду особи на відповідні відкриті зйомки на вулиці, зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

За загальним правилом фотографія, інші художні твори, на яких вас зображено, можуть бути публічно показані та розповсюджені лише за вашою згодою, а в разі, перепрошуємо, смерті — за згодою ваших дітей, вдови (вдівця), батьків, братів, сестер. Водночас «не качайте права», якщо позували авторові за плату, бо тоді фотографія або інший художній твір можуть публічно показати або розповсюдити без вашої згоди (а як же бути, коли фотографувався на паспорт у фотоательє?). Без такої згоди можна обійтися також у випадку, коли розповсюдження фотографії зображеної особи викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб (наприклад, при розшуку безвісти зниклого чи особи, яка вчинила злочин).

Звертаємо увагу на те, що в разі порушення ваших особистих немайнових прав внаслідок поширення інформації про вас та/або членів вашої сім’ї ви маєте право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Певною мірою тут може прислужитися і оте положення ЦК, яке уже встигло стати притчею во язицех, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною (звісно, якщо її в «пожежному порядку» законодавець офіційно не змінить).

Спростування недостовірної інформації кодекс покладає на того, хто її поширив. Поширювачем інформації, поданої посадовою чи службовою особою при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається установа, організація, в якій вона працює. Якщо поширювач недостовірної інформації невідомий, то кодекс дозволяє скривдженому звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.

Новим ЦК (ст. 277) передбачено спростування недостовірної інформації незалежно від вини особи, яка її поширила. Встановлено також заборону (до уваги журналістів, видавців!) на поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Це реалізується, зокрема, через судову заборону випуску газети, книги, кінофільму, телепередачі тощо, через рішення про вилучення тиражу газети або книги. Така заборона діє до моменту усунення порушення особистого немайнового права.

Для довідки: новий ЦК ухвалено парламентом 16 січня 2003 р. Він набирає чинності з 1 січня 2004 р. З повним його текстом можна ознайомитися у «Голосі України» за 12 та 13 березня ц.р.