На перший погляд запитання про те, чи вважаються роялті платежем за використання торговельного знаку за ліцензійним договором, укладеним з власником свідоцтва на цей знак, є нескладним. Будь-хто скаже, що вважаються, посилаючись при цьому на п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Однак не все так просто. Пропонуємо проаналізувати цю норму більш детально.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі — Закон про оподаткування прибутку) роялті — це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Прочитаємо ще раз уважно абзац 1 пункту 1.30 статті 1. Тут зазначено декілька видів платежів, одержаних як винагорода, а саме:
за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мисте...

Повний текст статті на сторінці сайту