У зв’язку із виникненням у судовій практиці питань стосовно
призначення судових експертиз Вищий господарський суд України
вважає за необхідне звернути увагу на таке.

1. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної
потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять
до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не
можуть замінити інші засоби доказування.

2. Вирішуючи питання про призначення судової експертизи,
господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції
стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ
та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених
установ. Господарський суд не зв’язаний цими пропозиціями, але має
враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення
експертного дослідження.

3. Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в
якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі -
ГПК), зазначаються, зокрема:
обставини справи, які мають значення для проведення судової
експертизи;
підстави призначення судової експертизи, зокрема, додаткової
або повторної;
організація або особа, якій доручається проведення судової
експертизи;
перелік питань, що потребують роз’яснення;
мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового
процесу;
місце знаходження предметів і документів, які повинні бути
досліджені;
обов’язок експертної організації (експерта) надіслати копії
експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42
ГПК ( 1798-12 ).

4. Строки проведення експертних досліджень та порядок
встановлення цих строків у залежності від складності дослідження
та з урахуванням експертного навантаження передбачено
підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення
судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом
Міністерства юстиції України від 08.10 98 N 53/5 ( z0705-98 )
(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004
N 144/5 ( z0061-05 ).

Господарські суди мають контролювати дотримання передбачених
названою Інструкцією строків проведення експертизи, а у разі їх
порушення — реагувати на це в порядку, встановленому статтею 90
ГПК ( 1798-12 ).

5. У перевірці й оцінці експертного висновку господарським
судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 ( v0008700-97 ) «Про
судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».

6. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від
оплати витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи,
господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

7. ГПК ( 1798-12 ) не передбачено можливості оскарження ухвал
про призначення судової експертизи.

Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79
названого Кодексу ( 1798-12 ) господарський суд має право зупинити
провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а
згідно з частиною п’ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення
провадження може бути оскаржено.

Отже, у вирішенні питань, пов’язаних з оскарженням
відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке.

Якщо апеляційна чи касаційна скарга (подання) за своїм
змістом стосується виключно ухвали про призначення судової
експертизи у справі, така скарга (подання) з урахуванням вимог
частини першої статті 106 та частини першої статті 111-13 ГПК
( 1798-12 ) не може бути розглянута господарським судом.

У разі коли апеляційна чи касаційна скарга (подання) за своїм
змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона
може бути розглянута господарським судом у загальному порядку з
точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави
для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79
ГПК ( 1798-12 ).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі (поданні) йдеться
про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у
зв’язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга (подання)
може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Заступник Голови Вищого
господарського суду України В.Москаленко