Україна після набуття незалежності у складних умовах успішно впоралась із завданням створення законодавчої бази у сфері інтелектуальної власності. В Україні створено державну систему правової охорони інтелектуальної власності, яка має розгалужене законодавство у цій сфері та розвинену інфраструктуру.

Більше того, шляхом значних зусиль Державного департаменту інтелектуальної власності розроблено і прийнято законодавство, яке відповідає міжнародним нормам і стандартам захисту права інтелектуальної власності. Якщо говорити про місце законодавства України в сфері інтелектуальної власності в системі загального законодавства України, то воно становить собою не розрізнену сукупність чинних правових норм, а цілісну досить складну систему правових норм, що містяться не лише в спеціальних законах у сфері інтелектуальної власності, але і в інших законодавчих актах: Конституції України, Цивільному кодексі України, Кримінальному кодексі України, Митному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, інших актах.

Протягом останніх років законодавство України у цій сфері було істотно удосконалено, зокрема посилено захист прав інтелектуальної власності. Адже створена система набуття прав інтелектуальної власності буде неефективною, якщо власники цих прав не матимуть можливості забезпечити їх захист на належному рівні. Власники прав повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, що порушують їх права з тим, щоб запобігти подальшим порушенням і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок таких порушень.

Без належного захисту прав інтелектуальної власності буде неможливою і міжнародна співпраця у галузі науки, культури, торгівлі та промисловості. Міжнародні зобов’язання України щодо належного захисту прав інтелектуальної власності виплавають з її участі в чинних міжнародних угодах та з тих міжнародних угод, до яких Україна прагне приєднатися. Україна, зокрема, є учасницею таких основоположних договорів у сфері інтелектуальної власності як Паризька конвенція про охорону промислової власності та Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, а також низки договорів, що включають питання інтелектуальної власності. Одним з таких договорів є Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (УПС), яка зобов’язує забезпечити рівень захисту прав інтелектуальної власності, аналогічний до існуючого в Європейських Співтовариствах та поступове приведення національного законодавства в цій сфері у відповідність до законодавства Співтовариства.

Тому пріоритетними напрямками розвитку стосунків України із світовою спільнотою у сфері інтелектуальної власності є гармонізація національного законодавства у цій сфері відповідно до міжнародних норм та інтеграція України у міжнародну систему правової охорони інтелектуальної власності.
Україна прийняла рішення щодо вступу до Світової організації торгівлі. Вступ до цієї організації визнаний сьогодні одним з найважливіших напрямів зовнішньоекономічної діяльності, що зобов`язує Україну забезпечити захист прав інтелектуальної власності на рівні промислово розвинених країн і створити цивілізований ринок товарів, що виготовлені і введені в цивільний оборот із застосуванням об`єктів права інтелектуальної власності.

Сьогодні в Україні і законодавство, і процедурні аспекти набуття та захисту прав інтелектуальної власності повністю гармонізовано з вимогами Світової організації торгівлі.

Але процес оновлення законодавства у сфері інтелектуальної власності триває. В Україні, як і в усьому світі, законодавство у цій сфері є досить динамічним і знаходиться в постійному розвитку, що зумовлено розвитком інтелектуальної діяльності людини
Необхідність внесення змін до чинних законів обумовлено багатьма факторами.

По-перше, це приведення їх у відповідність до вимог Цивільного кодексу України, який набув чинності у минулому році. Приведення законодавства до вимог Цивільного кодексу забезпечить узгодженість норм законодавства у цій сфері, які містяться в різних законодавчих актах, а це є важливою умовою успішного застосування цього законодавства.

По-друге, гармонізація з нормами законодавства Європейського Союзу, адже проголошений Україною курс на інтеграцію до Європейського Співтовариства та вимоги Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами вимагають приведення законодавства України до вимог законодавства ЄС. З цього приводу слід зауважити, що сьогодні законодавство у сфері інтелектуальної власності відповідає більшості вимог законодавства ЄС.

По-третє, практика застосування законодавства у сфері інтелектуальної власності виявляє певні прогалини і теж вимагає внесення змін.

На цей час Держдепартаментом розробляється 5 проектів законів, основною метою яких є гармонізація законодавства у сфері інтелектуальної власності із законодавством ЄС, зокрема з вимогами європейських директив та регламентів про правовий захист комп’ютерних програм, про координацію деяких положень авторського права і суміжних прав при застосуванні їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції, стосовно уніфікації термінів захисту авторського права і деяких суміжних прав, про правовий захист баз даних, про торговельні марки, про правовий захист промислових зразків, географічних зазначень, про правовий захист напівпровідникових виробів, про правовий захист біотехнологічних винаходів.

Прийняття цих законопроектів сприятиме удосконаленню відносин в сфері інтелектуальної власності та подальшому розвиткові економіки України.